- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •ЕкономіКо-математиЧні моделі та методи: оптимізаційні моделі та методи
- •Класифікація оптимізаційних методів та моделей
- •1.1. Постановка задачі лінійного програмування
- •Алгоритм графічного методу розв’язання злп
- •1.3. Симплекс-метод розв’язання задачі лінійного програмування
- •Алгоритм симплекс-метода розв’язання злп
- •Критерій оптимальності опорного плану:
- •Правила переходу до наступної симплекс-таблиці
- •1.4. Цілочислове програмування
- •Контрольні питання до змістового модуля і
- •2.1. Двоїста задача лінійного програмування
- •2.2. Елементи теорії матричних ігор
- •Алгоритм принципу максиміну (мінімаксу)
- •Розв’язання. Ця матрична гра має розмірність (3х4), тобто гравець а має три стратегії, а гравець в – чотири. Запишемо її в нормальній формі.
- •Послідовність дій при розв’язанні гри
- •Контрольні питання до змістового модуля іі
- •3.1. Дробово-лінійне програмування
- •Правила розв’язання задачі дробово-лінійного програмування графічним методом
- •3.2. Параметричне програмування
- •Алгоритм розв’язання задачі параметричного програмування
- •3.3. Динамічне програмування
- •Алгоритм розв’язання задачі динамічного програмування
- •Контрольні питання до змістового модуля ііі
- •4.1. Транспортна задача
- •Алгоритм методу потенціалів:
- •Критерій оптимальності плану перевезень
- •4.2. Ускладнена транспортна задача
- •4.3. Задача про призначення
- •Алгоритм методу Фогеля
- •Алгоритм угорського методу розв’язання задачі про призначення
- •Контрольні питання до змістового модуля іv
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи зі змістового модулю і
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи зі змістового модулю іі
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи зі змістового модулю ііі
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи зі змістового модулю іv
- •Література
- •Предметний покажчик
Алгоритм графічного методу розв’язання злп
Побудувати прямі лінії, рівняння яких отримуємо заміною в системі обмежень (1.1.2) знаків нерівностей на знаки рівностей.
Визначити півплощини, що відповідають кожному обмеженню задачі.
Знайти багатокутник розв’язків ЗЛП, враховуючи, що
.Побудувати вектор напрямів
=
(с1,с2),
який вказує напрям зростання цільової
функції ЗЛП (1.1.1).Побудувати пряму, яка проходить через область допустимих розв’язків, перпендикулярно до вектора
:
.
Це лінія рівня.Перемістити пряму у напрямі вектора у разі максимізації цільової функції; або в протилежному напрямі у разі мінімізації цільової функції, знайти вершину багатокутника розв’язків ЗЛП, в якій цільова функція досягає екстремального значення.
Визначити координати точки, в якій цільова функція досягає оптимальне значення, і обчислити екстремальне значення цільової функції в цій точці.
Реалізацію графічного методу розв’язання ЗЛП розглянемо на прикладах.
Приклад 1.2.1. Розв’язати ЗЛП графічним методом:
(1.2.1)
max z = x1 + 4x2 (1.2.2)
Розв’язання.
Для побудови області допустимих розв’язків, яка складається з перетину півплощин, що відповідають кожній нерівності системи обмежень (1.2.1), запишемо рівняння граничних прямих:
l1: x1 + 5x2 = 5; l2: x1 + x2 = 6; l3: 7x1 + x2 = 7.
Зауваження. Для зручності побудови прямої лінії, її рівняння можна привести до вигляду у відрізках на осях
,
(1.2.3)
де параметри а, b – довжини відрізків, що відсікає пряма на відповідних осях Ох1, Ох2.
Зауваження. Якщо рівняння прямої лінії має вигляд: Аx1 + Вx2 = 0, то вона проходить через точку з координатами (0;0). Для її побудови слід виразити x2 через x1, і знайти ще одну точку.
Для
приведення рівняння прямої l1
до вигляду (1.2.3.) розділимо
обидві його частини на 5:
.
Таким чином, пряма l1
відсікає на осі Ох1
5 одиниць, на осі Ох2
– 1 одиницю. Аналогічно
маємо для l2:
і
l3:
.
Для визначення півплощин, які відповідають обмеженням системи (1.2.1), в обмеження потрібно підставити координати якої-небудь точки, що не лежить на граничній прямій. Якщо отримаємо вірну нерівність, то всі точки з півплощини, в якій розташована вибрана точка, є розв’язками даної нерівності. Інакше вибирають іншу півплощину.
Зауваження. В якості точки порівняння доцільно вибирати, якщо це можливо, точку О(0,0).
Таким чином, перша і друга шукані півплощини розташовані в протилежний бік від початку координат (0 – 5·0 – 5; 7·0 + 0 7), а друга – у бік початку координат (0 + 0 6). Область допустимих розв’язків на рисунку 1.1 заштриховано.
Зауваження. Через обмеження х1 0, х2 0, область допустимих розв’язків ЗЛП завжди лежить в першій чверті координатної площини.
Рисунок 1.1 – Область допустимих розв’язків
Для
знаходження оптимального плану, який
знаходитиметься у вершині багатокутника
розв’язків, потрібно побудувати вектор
напрямів
=
(с1,с2),
який вказує напрям зростання цільовій
функції z
= с1х1
+ с2х2.
У даній задачі вектор напрямів = (1, 4): він починається в точці О(0,0) і закінчується в точці N(1, 4).
Далі
будуємо пряму, яка проходить через
область допустимих розв’язків,
перпендикулярно до вектора
і
називається лінією
рівня цільової функції.
Пересуваємо лінію рівня у напрямі
вектора
у разі максимізації цільової функції
z і в
напрямі, протилежному
у
разі мінімізації z,
до останнього перетину з областю
допустимих розв’язків. В результаті
визначається точка або точки, в якій
цільова функція досягає екстремального
значення, або встановлюється необмеженість
цільової функції z на
множені розв’язків задачі.
Таким чином, точкою максимуму цільової функції z є точка А перетини прямих l2 і l3.
Для обчислення оптимального значення цільової функції z знайдемо координати точки А – це точка перетину прямих l2 і l3, вирішимо систему рівнянь:
Таким чином, точка А має координати x1 =1/6, x2 = 35/6.
Для обчислення оптимального значення цільової функції потрібно підставити в неї координати точки А.
Підставивши координати точки А в цільову функцію (1.2.2), отримаємо
max z = 1/6 + 4·(35/6)= 47/2.
Приклад 1.2.2. Побудувати на площині область допустимих розв’язків системи лінійних нерівностей (1.2.4) і знайти найбільше і найменше значення цільової функції (1.2.5):
(1.2.4)
z = –2x1 – x2 (1.2.5)
Розв’язання.
Для побудови області допустимих розв’язків, яка складається з перетину півплощин, що відповідають кожній нерівності системи обмежень (1.2.4), запишемо рівняння граничних прямих:
l1: 4x1 – x2 = 0; l2: x1 + 3x2 = 6; l3: x1 – 3x2 = 6; l4: x2 = 1.
Пряма l1 проходить через точку з координатами (0;0). Для її побудови виразимо x2 через x1: x2 = 4x1. Знайдемо ще одну точку, через яку проходить пряма l1, наприклад (1;4). Через точку з координатами (0;0) і точку з координатами (1;4) проведемо пряму l1 .
Для приведення рівняння
прямої l2 до
вигляду у відрізках на осях (1.2.3.) розділимо
обидві його частини на 6:
.
Таким чином, пряма l2
відсікає на осі Ох1
6 одиниць, на осі Ох2
2 одиниці. Аналогічно
маємо для l3:
.
Пряма l4
паралельна осі Ох1
і проходить через точку
з координатами (0;1) .
Для визначення півплощин, які відповідають обмеженням системи (1.2.4) в обмеження потрібно підставити координати якої-небудь точки, що не лежить на граничній прямій. Через обмеження х1 0, х2 0 область допустимих розв’язків ЗЛП лежить в першій чверті координатної площини.
Область допустимых розв’язків на рисунку 1.2 заштриховано.
Рисунок 1.2 – Область допустимих розв’язків
Побудуємо вектор напрямів = (–2,–1). Далі будуємо лінію рівня, перпендикулярно до вектора .
Для знаходження найбільшого значення цільової функції пересуваємо лінію рівня у напрямі вектора до останнього перетину з областю допустимих розв’язків. Таким чином, точкою максимуму цільової функції z є точка А перетину прямих l1 і l2.
Для обчислення оптимального значення цільової функції z знайдемо координати точки А. Оскільки точка А – це точка перетину прямих l1 і l2, то її координати задовольняють системі рівнянь, що складена з рівнянь відповідних граничних прямих, які перетинаються в оптимальній вершині:
Таким чином, точка А має координати x1 =6/13, x2 = 24/13.
Підставивши координати точки А в цільову функцію (1.2.4), отримаємо оптимальне значення цільової функції
max z = – 2·(6/13) – (24/13) = – 36/13.
Для знаходження найменшого значення цільової функції пересуваємо лінію рівня в напрямі протилежному вектору до останнього перетину з областю допустимих розв’язків. В цьому випадку цільова функція неограниченна в області допустимих розв’язків, тобто ЗЛП рішень не має.
В результаті розв’язання ЗЛП можливі наступні випадки:
Цільова функція досягає оптимального значення в єдиній вершині багатокутника розв’язків;
Цільова функція досягає оптимального значення в будь-якій точці ребра багатокутника розв’язків (ЗЛП має альтернативні опорні плани);
ЗЛП не має оптимальних планів;
ЗЛП має оптимальний план у разі необмеженої багатокутника розв’язків.
