- •Полтава 2006
- •Тема 3. Психічні особливості людини як чинник її безпеки
- •Література
- •2. Пістун і.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — Суми, 1999.—301 с.
- •§ 3.1 Психіка людини і проблема людського чинника
- •§ 3.2. Особливості перебігу психічних процесів. Пам'ять
- •§ 3.3. Психічні властивості людини. Темперамент та його типи
- •§ 3.4. Психічні стани людини. Стрес і стресові реакції організму
- •Питання для самоперевірки
- •§ 3.5. Добір кадрів за психофізичними показниками
- •Література
- •1. Желібо є.П., Заверуха н.М., Зацарний в.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів взо. — к., 2005. — 320 с.
- •2. Пістун і.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — Суми, 1999.—301 с.
- •Найважливіші терміни і поняття теми №4:
- •Т ема 4. Здоров'я людини як основна передумова її безпеки § 4.1. Здоров'я та його критерії
- •§ 4.2. "Формула здоров'я" та здоровий спосіб життя
- •§ 4.3. Індивідуальне фізичне здоров'я людини та оцінка стану серцево-судинної системи людини
- •§ 4.4. Максимальне споживання кисню як фізіологічний показник здоров'я людини
- •§ 4.5. Деякі аспекти безпечного харчування
- •Максимально допустимі рівні (мдр) вмісту сорбінової кислоти
- •Гранично допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 у харчових продуктах і питній воді (др-97), Бк/кг
- •§ 4.6. Куріння та його вплив на здоров'я людини
- •§ 4.7. Кількісне оцінювання шкідливості куріння
- •Ризик передчасної смерті людини залежно від маси нікотину, отриманого із тютюновим димом протягом року
- •Розв'язання:
- •Задачі для самостійного розв'язання
- •Питання для самоперевірки
- •Література
- •1. Желібо є.П., Заверуха н.М., Зацарний в.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів взо. — к., 2005. — 320 с.
- •2. Пістун і.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — Суми, 1999.—301 с.
- •Найважливіші терміни і поняття теми №5:
- •§ 5.2 Антропометричні дані в ергономічних обґрунтуваннях
- •§ 5.3. Психофізіологічні особливості працівника та їх урахування
- •§ 5.4. Працездатність працівника, втома та її профілактика
- •§ 5.5. Ергономічні оцінки важкості фізичної праці
- •§ 5.6. Ергономічні оцінки розумової праці
- •§ 5.7. Ергономічні рекомендації до роботи на комп'ютері
- •Питання для самоперевірки
- •§ 4.4. Максимальне споживання кисню як фізіологічний показник
§ 5.4. Працездатність працівника, втома та її профілактика
1. Працездатність людини – це величина функціональних можливостей організму, котра характеризується кількістю та якістю роботи, виконаної за певний період часу. Протягом трудової діяльності працездатність людини з часом змінюється.
2. Розрізняють три основних фази працездатності людини, які почергово змінюють одна одну в процесі трудової діяльності: фазу наростання працездатності, фазу високої стійкості працездатності, фазу зниження працездатності, зумовлену втомою.
3. Втома — тимчасове погіршення функціонального стану організму людини, яке проявляється у специфічних змінах фізіологічних функцій і погіршенні працездатності працівника.
4. Сучасна коркова теорія втоми пов'язує її зі станом центральної нервової системи (ЦНС) і розглядає як охоронне гальмування у корі головного мозку, котре спрямоване проти виснаження функціонального потенціалу ЦНС.
5. Занадто напружена розумова діяльність може призводити до перевтоми працівника і має своїми проявами: а) порушення сну (аж до стійкого безсоння); б) зменшення опору до впливу несприятливих зовнішніх умов; в) підвищення нервово-емоційної збудливості тощо.
6. Розвиток втоми тягне за собою погіршення показників фізіологічних систем людини і зниження її працездатності.
7. Повне уявлення про працездатність людини можна отримати на основі даних про виробничі характеристики її діяльності у сукупності із відомостями про рівень функціональних змін органів і систем, які є найбільш завантаженими при певному різновиді праці.
8. На виробництві профілактика втоми працівника досягається двома способами: створенням умов для відпочинку під час обідньої перерви у середині робочого дня і за рахунок короткочасних регламентованих перерв у робочий час.
9. При виконання робіт, які вимагають значних фізичних зусиль й участі великих мязів, рекомендується використовувати не часті, але досить тривалі перерви по 10…12 хвилин кожна.
10. При виконанні особливо важких робіт (землекопи, бетонщики та ін.) рекомендується поєднувати роботу тривалістю 15…20 хвилин із відпочинком такої самої тривалості.
11. При виконанні робі, що вимагають великої нервової напруги й уваги, швидких і точних рухів рук, рекомендується використовувати не часті, але короткортривалі перерви по 5…10 хвилин кожна.
12. Важливий спосіб профілактики втоми – мікропаузи в роботі, котрі виникають довільно внаслідок наявності розриву в часі між окремими технологічними операціями, а отже, і діями працівника.
13. Мікропаузи забезпечують підтримання оптимального темпу роботи та високого рівня працездатності. Залежно від характеру і важкості робіт вони становлять 9…10% робочого часу.
14. Коли людина займається ручною фізичною працею, продуктивність праці напряму залежить від її працездатності.
15. При виконанні робіт із залученням техніки (у системі "людина — машина") вплив працездатності людини на продуктивність праці має складний, опосередкований характер і, зокрема, залежить від режиму роботи системи "людина — машина"; тривалості роботи в автоматичному режимі, тривалості налагоджувальних робіт тощо.
16. Втрата працездатності може бути постійною або тимчасовою, повною або частковою тощо.
17. Причинами втрати працездатності можуть бути: а) порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок прояву небезпек виробничого характеру (виробнича травма); б) патологічний стан людини, зумовлений виробничою діяльністю і пов'язаний із надмірним напруженням організму або іншим проявом небезпек виробничого характеру (професійне захворювання); в) порушення стану здоров'я внаслідок дії шкідливих речовин при їх проникненні в організм людини у виробничих умовах (професійне отруєння) та ін.