- •Галузева система управління якістю методи оцінки показників якості програмного забезпечення програмно-технічних комплексів критичного призначення Отраслевая система управления качеством
- •1 Сфера застосування
- •2 Нормативні посилання
- •3 Терміни та визначення понять
- •3.2 Безпека програмного забезпечення
- •3.8 Життєвий цикл системи
- •3.9 Інструментальний засіб (case-інструмент)
- •3.10 Категорія критичності програмного забезпечення
- •3.15 Оцінювання якості програмного забезпечення
- •3.16 Показники (характеристики) якості програмного забезпечення
- •3.19 Програмно-технічний комплекс
- •4 Познаки та скорочення
- •3.13 Надійність програмного забезпечення
- •5 Методи оцінювання показників якості програмного забезпечення критичного призначення
- •5.1 Методи оцінювання показників якості програмного забезпечення
- •5.2 Інспекції процесів розроблення програмного забезпечення
- •5.3 Методи тестування програмного забезпечення
- •5.3.1 Загальні положення щодо тестування програмного забезпечення
- •5.3.2 Методи функціонального тестування програмного забезпечення
- •5.3.2.1 Загальні положення щодо функціонального тестування програмного забезпечення
- •5.3.2.2 Тестування транзакцій
- •5.3.2.3 Тестування областей вхідних даних
- •5.3.2.4 Тестування синтаксису
- •5.3.2.5 Тестування логічних умов
- •5.3.2.6 Тестування станів
- •5.3.3 Метод структурного тестування програмного забезпечення
- •5.3.3.1 Загальні положення щодо структурного тестування програмного забезпечення
- •5.3.3.2 Тестування маршрутів
- •5.3.3.3 Тестування циклів
- •5.3.3.4 Тестування обробки даних
- •5.4 Методи статичного аналізу програмного забезпечення
- •5.4.1 Загальні положення щодо статичного аналізу програмного забезпечення
- •5.4.2 Аналіз потоку управління
- •5.4.3 Аналіз потоку даних
- •5.4.4 Метрична оцінка програмного забезпечення
- •5.5 Метод імовірнісної оцінки надійності програмного забезпечення
- •5.5.1 Загальні положення щодо імовірнісної оцінки надійності програмного забезпечення
- •5.5.2 Оброблення статистичних даних про відмови програмного забезпечення
- •5.5.3 Визначення параметрів моделей надійності
- •5.5.3.3 Мнпз, їхні допущення та аналітичні співвідношення
- •5.5.3.4 Модель Джелінського–Моранді
- •5.5.3.5 Модель Гела–Окумото
- •5.5.3.6 Модель базова s-подібна
- •5.5.3.7 Модель Шика–Уолвертона
- •5.5.3.8 Перша геометрична модель Моранди
- •5.5.3.9 Модель Муси–Окумото
- •5.5.3.10 Метод максимуму правдоподібності
- •5.5.3.11 Метод найменших квадратів
- •5.5.3.12 Приклади застосування моделей надійності програмного забезпечення
- •5.5.3.12.2 Оцінка показників надійності за допомогою мнпз, описаних у 5.5.3.4-5.5.3.9.
- •5.5.3.12.3 Модель Джелінського-Моранді
- •5.5.3.12.4 Модель Гела-Окумото
- •5.5.3.12.5 Базова s-подібна модель
- •5.5.3.12.6 Модель Шика-Уолвертона
- •5.5.3.12.7 Перша геометрична модель Моранді
- •5.5.3.12.8 Модель Муси-Окумото
- •5.5.4 Вибір моделі надійності програмного забезпечення
- •5.5.4.3 Критерій Колмогорова-Смирнова
- •5.5.4.4 Критерій 2
- •5.5.4.5 Критерій мінімального сумарного квадратичного відхилення:
- •5.5.5 Прогнозування показників надійності програмного забезпечення
- •5.6 Аналіз видів, наслідків і критичності відмов програмного забезпечення (sfmeca)
- •5.6.1 Загальні положення щодо аналізу видів, наслідків і критичності відмов
- •5.6.2 Основні принципи виконання sfmeca
- •5.6.2.1 Базування sfmeca
- •5.6.2.2 Визначення функціональної структури програмного забезпечення
- •5.6.2.3 Одержання вихідної інформації
- •5.6.2.4 Подання структури програмного забезпечення
- •5.6.2.5 Ідентифікація видів відмов
- •5.6.2.6 Аналіз відмов із загальної причини
- •5.6.2.7 Аналіз критичності
- •5.6.2.8 Зв'язок між sfmeca та іншими методами
- •5.6.3 Процедура виконання sfmeca
- •5.6.3.1 Процедура виконання sfmeca
- •5.6.3.2 Визначення вимог до програмного забезпечення
- •5.6.3.3 Розроблення діаграм, схем та інших математичних моделей і описів
- •5.6.3.4 Вибір рівнів програмного забезпечення і документації
- •5.6.3.5 Ідентифікація видів, причин і впливу відмов
- •5.6.3.6 Ідентифікація методів виявлення відмов та їх ізолювання
- •5.6.3.7 Опис значення відмов та альтернативних запобіжних заходів
- •5.6.3.8 Оцінка критичності та імовірності відмов
- •5.6.3.9 Розроблення рекомендацій і звіту за результатами sfmeca
- •5.7 Аналіз дерева відмов програмного забезпечення (sfta)
- •5.7.1 Загальні положення щодо аналізу дерева відмов програмного забезпечення
- •5.7.2 Процедура виконання sfta
- •5.7.2.1 Процедура виконання sfta
- •5.7.2.2 Визначення області аналізу
- •5.7.2.3 Ознайомлення з проектом, функціями і роботою програмного забезпечення
- •5.7.2.4 Визначення кінцевої події
- •5.7.2.5 Побудова дерева відмов
- •5.7.2.6 Логічний і чисельний аналіз дерева відмов
- •5.7.2.7 Розроблення звіту про результати аналізу
- •5.7.3 Умовні позначки для дерева відмов
- •5.8 Керівництво з адаптації нормативного документа
- •Додаток а
- •Бібліографія
5.5.3.6 Модель базова s-подібна
Формат вихідних даних:
моменти часу прояву дефектів (ti, i = 1,…,n) або кількість відмов на часових інтервалах тестування (fi, i = 1,…,n).
Допущення моделі:
загальне число відмов за час t, M(t), розподілено за законом Пуассона;
час між (i-1)-ою та i-ою відмовами залежить від часу до (i-1)-ої відмови;
нові дефекти у процесі коригування не вносяться;
прояв усіх дефектів відбувається незалежно один від одного;
ПЗ тестується в умовах, близьких до реальних умов експлуатації.
Функція інтенсивності відмов:
, (5.23)
де N – вихідна невідома кількість дефектів у ПЗ;
– інтенсивність виявлення дефектів.
Функція середнього значення кількості відмов:
. (5.24)
Оцінки параметрів моделі визначають, виходячи з системи рівнянь:
, (5.25)
(5.26)
.
Якщо є інформація про кількість
відмов (fi)
для періодів з відповідними довжинами
li,
то використовують значення
.
5.5.3.7 Модель Шика–Уолвертона
Формат вихідних даних:
інтервали часу між сусідніми проявами дефектів (xi, i = 1,…,n) або моменти часу прояву дефектів (ti, i = 1,…,n; xi = ti – ti-1, t0 = 0).
Допущення моделі:
поява помилок є рівноімовірною та незалежною;
усі помилки мають однаковий ступінь серйозності;
ПЗ працює в умовах, близьких до реальних;
помилки коригують постійно без введення нових.
Функція інтенсивності відмов:
, (5.27)
де N – вихідна невідома кількість дефектів у ПЗ;
– параметр моделі, що визначає «внесок» кожного дефекту.
Функція середнього значення кількості відмов:
. (5.28)
Оцінки параметрів моделі визначають, виходячи з системи рівнянь:
, (5.29)
. (5.30)
Середній час до відмови:
. (5.31)
5.5.3.8 Перша геометрична модель Моранди
Формат вихідних даних:
інтервали часу між сусідніми проявами дефектів (xi, i = 1,…,n) або моменти часу прояву дефектів (ti, i = 1,…,n; xi = ti – ti-1, t0 = 0).
Допущення моделі:
загальне число помилок є необмеженим;
виявлення помилок не є рівноімовірним;
виявлення помилок – процес, не залежний від помилок;
ПЗ працює в умовах, близьких до реальних.
Інтенсивність відмов:
, (5.32)
де D = (0) похідне значення інтенсивності відмов (до початку тестування);
0 < < 1 – параметр геометричної прогресії.
Функція середнього значення кількості відмов:
, (5.33)
де
.
Оцінки параметрів моделі визначають, виходячи з системи рівнянь:
(5.34)
. (5.35)
Середній час до відмови:
. (5.36)
5.5.3.9 Модель Муси–Окумото
Формат вихідних даних:
інтервали часу між сусідніми проявами дефектів (xi, i = 1,…,n) або моменти часу прояву дефектів (ti, i = 1,…,n; xi = ti – ti-1, t0 = 0).
Допущення моделі:
ПЗ тестується у умовах, близьких до реальних умов експлуатації;
дефекти виділяються негайно, при цьому нові дефекти у ПЗ не вносяться;
прояви усіх дефектів відбуваються незалежно один від одного;
число дефектів у ПЗ є нескінченим;
сумарне число проявів дефектів на часовому інтервалі розподілено за процесом Пуассона;
число дефектів, виявлених на часовому інтервалі, пропорційне поточному числу невиявлених дефектів;
час до прояву наступного дефекту розподілено експоненціально;
частоту прояву дефектів розподілено за логарифмічною функцією.
Функція інтенсивності відмов:
, (5.37)
де 0 = -1 ;
1 = 0 ( > 0–параметр загасання інтенсивності відмов, 0 – початкове значення інтенсивності відмов).
Функція середнього значення кількості відмов:
. (5.38)
Оцінки параметрів моделі визначають, виходячи з системи рівнянь:
, (5.39)
. (5.40)
