Тема 7. Маркетингова політика розподілу підприємств малого бізнесу

1. Діяльність підприємства з організації, планування, реалізації та контролю за фізичним переміщенням виробленої продукції від місць її видобутку чи виробництва до місць використання чи споживання з метою задоволення потреб споживачів і досягнення власних цілей, це:

а) маркетингова політика розподілу;

б) маркетингова політика стимулювання збуту продукції;

в) маркетингова стратегічна політика.

2. Кількість посередників на кожному рівні каналу розподілу, це:

а) довжина каналу розподілу;

б) ширина каналу розподілу;

в) наповненість каналу розподілу.

3. Комплекс підтримувальних та коригувальних заходів, які сприяють підвищенню ефективності діяльності каналів. Такі заходи базуються передовсім на оцінюванні результативності діяльності суб'єктів каналу розподілу, це:.

а) управління каналами розподілу;

б) коригування каналів розподілу;

в) формування каналів розподілу.

4. Назвіть види конфліктів, що виникають у каналах розподілу:

а) вертикальні, горизонтальні;

б) значні, незначні;

в) масштабні, невеликі.

5. Керовані професіоналами і чітко програмовані зв'язки між суб'єктами каналів розподілу, створені для досягнення максимальної економії і маркетингового ефекту в процесах руху товарів від місць їх виробництва до місць споживання чи використання, це:

а) горизонтальні маркетингові системи;

б) внутрішні маркетингові системи;

в) вертикальні маркетингові системи.

6. Ключовим питанням маркетингової політики розподілу є:

а) реалізація виготовленої продукції;

б) формування каналів розподілу;

в) формування логістичних систем.

7. У розподілі масових товарів повсякденного попиту використовують такий тип щільності розподілу:

а) інтенсивний;

б) селективний;

в) ексклюзивний.

8. Завершальним етапом процесу формування каналів розподілу є:

а) специфікація завдань розподілу;

б) вибір суб’єктів каналу розподілу;

в) вибір оптимальної структури каналу розподілу.

9. Довжина каналу розподілу, «товаровиробник-оптовик-роздрібний торговельник-споживач» становить:

а) чотири;

б) три;

в) два.

10. Для досягнення віддалених ринків порівняно дешевшими є:

а) прямі канали;

б) опосередковані канали;

в) як прямі, так і опосередковані канали.

11. Що більша кількість споживачів, то вигіднішими є використання:

а) прямих каналів;

б) опосередкованих каналів;

в) як прямих, так і опосередкованих каналів.

12. У міру підвищення рівня стандартизації товару довжина каналу розподілу:

а) збільшується;

б) зменшується;

в) не змінюється.

13. Метод вибору оптимальної структури каналу розподілу, що виходить з використання фінансових змінних, — це метод:

а) Аспінвола;

б) науково-управлінський;

в) Ламберта.

14. Особливістю комбінованих каналів розподілу є:

а) матрична побудова;

б) вертикальний розподіл функцій;

в) горизонтальний розподіл функцій.

15. Метою збутової політики є:

а) організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції;

б) розробка каталогів та прейскурантів, переклад технічної документації, надання продукції товарного вигляду після транспортування;

в) установлення співвідношення присутності на ринку товарів, що знаходяться на різних стадіях життєвого циклу.

16. Сутність збутового підходу в політиці підприємства реалізується наступним чином:

а) виробництво – реалізація – споживання;

б) аналіз ринку – розробка стратегії – розробка тактики – збут;

в) оцінка вимог споживача – інтегрування маркетингових умов – задоволення споживачів – досягнення цілей організації;

г) удосконалення товару – розширення асортименту – доступність;

д) глибоке дослідження ринку, виявлення конкретної групи споживачів.

17. Серед функцій розповсюдження виділяють такі:

а) транспортування;

б) зберігання;

в) сортування;

г) процес обміну;

д) установлення витрат на одиницю продукції;

е) просування товарів і послуг.

18. Які посередники характеризуються правом власності на товар:

а) оптові торговці;

б) дилери;

в) дистриб'ютори;

г) комісіонери;

д) агенти;

е) брокери.

19. Чим відрізняються канали розподілу товарів виробничого призначення від відповідних каналів розподілу споживчих товарів:

а) кінцевими споживачами даної продукції виступають не фізичні, а юридичні особи;

б) роздрібна торгівля зазвичай не використовується;

в) частіше використовуються прямі канали збуту;

г) кількість комбінованих каналів перевищує кількість непрямих каналів;

д) кількість угод менша, а обсяг замовлень більший.

20. Вертикальні маркетингові системи це об'єднання:

а) декількох виробників;

б) оптових торговців;

в) оптовика з декількома роздрібними торговцями;

г) виробника й декількох оптовиків;

д) виробника з оптовиком і декількома роздрібними торговцями.

21. Який канал збуту використовуватиме фірма, що прагне контролювати всю свою маркетингову програму:

а) довгий;

б) короткий;

в) широкий;

г) вузький;

д) прямий;

е) непрямий.

22. Якими рисами можна охарактеризувати функції дистриб'ютора:

а) перебирає на себе право власності;

б) вид сервісу визначає виробник;

в) встановлює рівень цін;

г) винагорода у вигляді відсотка;

д) має склади й товарні запаси.

23. Агента можна охарактеризувати наступними рисами:

а) не має права власності;

б) купує за власний рахунок;

в) не має складів, крім виставочних залів;

г) займається рекламою в засобах масової інформації;

д) не керує цінами.

24. Яке із стверджень є неправильним:

а) довжина каналу визначається числом учасників у збутовому ланцюзі;

б) скорочення довжини каналу (виробник об'єднується з оптовиком) – приклад горизонтальної інтеграції;

в) вертикальна інтеграція дозволяє фірмі досягти більшої незалежності, скоротити витрати на посередників;

г) при широкому каналі підприємство збуває свій товар через одного або декількох учасників збуту;

д) горизонтальна інтеграція дозволяє фірмі збільшити свій розмір, частку на ринку;

е) широкі канали застосовуються, коли товари потребують спеціального обслуговування.

25. При виборі каналів розподілу слід враховувати такі фактори:

а) кількість споживачів;

б) цілі компанії;

в) характеристики товару або послуги;

г) характер ціноутворення фірм-конкурентів;

д) характер товароруху (традиції й функції);

е) політику просування фірм конкурентів;

ж) усе вищеперераховане

26. Канал збуту «виробник – оптовий посередник – споживач» найчастіше обере фірма, яка виробляє:

а) жувальну гумку;

б) цигарки;

в) автомобілі;

г) меблі;

д) верстати та обладнання.

27. Канал збуту «виробник – споживач» найчастіше вибере фірма, яка виробляє:

а) жувальну гумку;

б) цигарки;

в) автомобілі;

г) меблі;

д) верстати та обладнання.