12.2. Предметна область і принципи соціальної інженерії

Предметна область соціальної інженерії визначається багато в чому її управлінським статусом. Як відомо, соціальне управління є свідомою діяльністю, впливом на соціальні системи і процеси з метою їх впорядкування, збереження або зміни (на користь певних осіб або груп). При такому розумінні соціальна інженерія входить в систему соціального управління як одна з форм його наукового обґрунтування і забезпечення. Отже, специфіка соціальної інженерії обумовлена не тільки природою об'єкту, але і роллю, яку вона грає в управлінській праці.

Соціоінженерна діяльність зв'язана з реалізацією всіх традиційних функцій соціального управління: плануванням (проектуванням), програмуванням, організацією, (впорядковуванням), координацією і контролем. Слід відзначити, що сфера застосування соціоінженерії не обмежується тільки підготовкою управлінських рішень, а включає рішення управлінських задач. Це: вибір альтернатив (розробки стратегії розвитку), експертну оцінку схвалюваних рішень, управлінське консультування, контроль за упровадженням соціальних новацій тощо.

Таким чином, соціальна інженерія виступає одним із способів з'єднання науки і практики в соціальному управлінні. Предметна область соціальної інженерії внутрішньо диференційована. Її диференціація (класифікація) відбувається по двох підставах:

1. За характером об'єкту. Залежно від характеру об'єкту в ній виділяється

декілька рівнів:

– інституційний (вивчення, проектування і обслуговування соціальних інститутів);

– організаційний (тобто діяльність по науковому управлінню формальними і неформальними організаціями);

– груповий (вивчення і проектування групових відносин);

– особистісний (регуляція соціальної поведінки особистості).

2. За підходами і засобами. Залежно від використовуваних підходів і засобів можна виділити декілька напрямів соціоінженерної діяльності:

– соціоінженерне дослідження (аналіз і діагностика конструктивних можливостей і характеристик соціальних систем);

– інженерне конструювання соціальних систем (їх проектування, програмування і планування);

– інженерне обслуговування соціальних систем (консультування і експортування з питань експлуатації цих систем).

Специфіка предметної області соціальної інженерії виявляється в її нормативному характері. Цим вона принципово відрізняється від наукового пізнання, з одного боку, і інших форм управлінської дії, з іншого. Предметна область соціальної інженерії лежить у сфері належного стану і розвитку соціальних систем. Подібний стан задається за допомогою нормативних моделей і нормативних показників, що враховують об'єктивну логіку розвитку соціальних систем, їх якісну своєрідність і особливості функціонування.

Отже, предметом соціальної інженерії є форма управлінської діяльності яка полягає в науковій організації управління соціальними системами (природно-штучного типу), приведення їх у відповідність з дією об'єктивних соціальних законів, виражених і обгрунтованих в наукових уявленнях і концепціях, що виключають випадковість в управлінні. Цим вона відрізняється від інших форм соціального управління, в яких, з одного боку, не завжди враховується об'єктивна логіка розвитку соціальних систем, а, з іншого, - допускається управління лише системами штучного типу.

Слід зазначити, що соціальна інженерія є не єдиною формою наукового забезпечення соціального управління. Разом з нею в практиці соціального управління широко застосовуються наукові дослідження прикладного характеру. Відмінність між науковими дослідженнями прикладного характеру і соціальною інженерією полягає в наступному.

По-перше, соціоінженерна діяльність включена безпосередньо в процес соціального управління, тоді як науково-пізнавальна діяльність, використовувана в управлінні, має в основному рекомендаційний характер.

По-друге, соціальна інженерія на відміну від наукових досліджень у сфері управління є нормативною діяльністю, яка направлена на підтримку соціальної системи в заданому якісному стані або переходу системи в новий стан відповідно до заданих параметрів. Область її застосування – сфера належного, тобто конструктивні характеристики і можливості перетворення соціальних систем в заданому напрямі.

Соціальна інженерія є тільки інструментом соціального управління. Вона не може підміняти собою інші форми соціальної практики (економічну діяльність, освіту, релігійну діяльність, художнє конструювання і моделювання). Наприклад, сам процес навчання виступає предметом педагогічної діяльності, а ось розробка технологій навчання і управління навчальним процесом входить в сферу компетенції соціального інженера. При цьому соціальний інженер розглядає систему навчання не з погляду її змістовної специфіки, а з боку процесів управління нею.

Таким чином, інженерний підхід в соціальному управлінні – це конкретно-практична і методологічна установка на застосування наукових знань і методів в процесі вивчення і проектування конструктивних характеристик соціальних систем з метою їх оптимізації і зміни.

Соціальна інженерія як складова частина управлінської діяльності повинна керуватися наступними принципами.

1. Першим і основним принципом соціальної інженерії є принцип прямої участі соціального інженера в рішенні соціально-управлінських задач. Соціальний інженер не може займати позицію стороннього спостерігача або реєстратора подій. Він входить в систему управління як її повноправний учасник, на якого покладається безпосередня відповідальність за виконання схвалюваних рішень. Його задача – знайти джерело соціальних проблем і суперечностей, а потім знайти оптимальний спосіб їх рішення, а після цього допомогти реалізувати конкретний проект або програму дій.

2. Принцип безперервності соціоінженерного забезпечення процесу управління. Він означає, що дії соціальних інженерів повинні супроводжувати всі стадії управлінського циклу:

– на стадії підготовки управлінського рішення соціоінженер проводить: діагностику проблемної ситуації і розробляє соціальний проект і програму його реалізації.

– на стадії ухвалення управлінського рішення соціоінженер розробляє комплексне обґрунтування і готує експертну оцінку проекту, що приймається.

– на стадії реалізації управлінського рішення і організації управлінської діяльності соціоінженер виробляє практичні рекомендації по ефективному упровадженню проекту і т.д.