3. Маркетингова політика і стратегія підприємства.

Маркетингову політику і стратегію підприємства рекомендується розпочати з визначення змісту товарної політики підприємства маркетингової орієнтації.. До її складових відносять: визначення оптимального асортименту товарів (послуг) та його постійне оновлення якість продукції, дизайн, упаковку, товарну марку, міру відповідності критеріям споживачів та ін. Визначення оптимальної номенклатури передбачає включання у виробничу програму підприємства товарів, виробництво та збут яких орієнтовано на ринкові потреби, які позитивно впливають на розвиток підприємства, дають прибуток, сприяють досягнення стратегічних цілей. Отже, сутність маркетингової товарної політики полягає у визначенні та підтримуванні оптимальної структури асортименту товарів (послуг)з урахуванням поточних і довготривалих цілей підприємства.

Оптимальна товарна номенклатура є індивідуальною для кожного окремого підприємства і залежить від ринків збуту, попиту, виробничих, фінансових та інших ресурсів. Здебільшого вона складається з виробів: що мають попит і успішно реалізуються на ринку; які потребують модифікування відповідно до вимог споживачів або для запровадження на новий ринок; товарів, що потрібно вилучити з виробництва за невідповідністю вимогам покупців; нових товарів, виробництво яких визнано перспективним.

Одним із центральних завдань товарної політики є збереження та розвиток підприємства , як соціально - економічної системи. З цього приводу цілі підприємства можна підрозділити на три найбільш суттєві:

• Заміщення ресурсів;

• Забезпечення гарантій збереження підприємства;

• Створення умов для розширення виробництва.

Показниками досягнення цих цілей, як правило, вважають: обсяги збуту; покриття змінних та постійних витрат; прибуток та зниження собівартості продукції; зростання підприємства та збільшення його ринкової частки.

Зміна товарної номенклатури планується, як частина маркетингової програми. Рішення відносно модифікації товару ґрунтуються на відповідних розрахунках, що порівнюють витрати і прибутки від оновлення продукції. Зрозуміло, що кінцевою метою таких змін має бути збільшення прибутків фірми. Окрім цього, треба брати до уваги фактор новизни технології виготовлення товару. Зміна технології може призвести до значного збільшення витрат, що позбавить підприємство будь якого зиску. Затримка вилучення з підприємства застарілої продукції також не бажана з таких міркувань: багато застарілих товарів накопичується в каналах збуту; збільшуються витрати на рекламу; марно витрачається час керівників та фахівців; стримується ініціатива щодо розробки нових товарів; знижується престиж підприємства, оскільки складається враження про його технологічну відсталість.

Однак, виробництво нової продукції не завжди забезпечує успіх, зокрема тоді, коли не враховано специфічних вимог ринку або нових науково – технічних досягнень. Треба пам’ятати також, що випуск нової продукції може помітно зменшити продаж інших важливих для фірми товарів. Отже необхідно вибирати такий асортимент товарів і так регулювати товарну політику, щоб це сприяло збільшенню продажу та прибутків фірми.Визначення становища продукту на ринку роблять через порівнювання пропозицій керівництва та спеціалістів підприємства з бажаннями споживачів, станом конкуренції в зовнішньому середовищі. Найбільш важливими чинниками, які визначають позицію товару.Визначаючи оптимальну номенклатуру, різні фірми додержуються власних напрямків товарної логістики. Якщо попит на окремий товар зростає протягом багатьох років, фірма має можливість спеціалізуватися на його виробництві і збільшувати випуск. Такі фірми вважають спеціалізованими.

Підсумовуючи, можна сказати, що диверенфікацію спрямовано на досягнення максимального зиску від наявних товарів та ринків, розширення збуту, залучення нових категорій покупців.ТОВ « Технобуд» застосовує всі перераховані концепції: це і вибір цільового ринку, контрацепція, високий рівень якості, привабливі ціни. Це допомагає фірмі бути на високому рівні, мати багато клієнтів і виготовляти якісну продукцію.