7.Маркетингова політика товароруху.

Основні визначення партії постачання в закупівельній логістиці використовують показник оптимального ( економічного) розміру замовлення. Цей показник виражає потужність матеріального потоку, спрямованого постачальникам за замовленням споживача і, який забезпечує для останнього мінімальне замовлення суми двох логістичних складових; транспортно – заготівельних витрат і витрат на формування та збереження запасів. Визначаючи розмір замовлення, спів ставити витрати на утримання запасів і витрати на подання замовлень. Оскільки середній обсяг запасів замовлення спричинить збільшення середнього обсягу запасів. З іншого боку, чим більшими партіями здійснюється закупівля, тим рідше доводиться робити замовлення, а отже, зменшуються витрати на їх подання.

Рис. « Схематичне зображення витрат»

Оптимальний розмір замовлення повинен бути таким, щоб сумарні річні витрати на подання замовлень і на утримання запасів були найменшими за даного обсягу споживання. Економічний розмір замовлення визначається за формолую отриманою Ф.У.Харрісом. Однак у теорії управління вона більш відома як формула Уілсона.

ЕОQ= ;

Со – витрати виконання замовлення, грн.

Сі – закупівельна ціна одиниці товару, грн.

S – Річний обсяг продажів, од

8.Система маркетингових комунікацій.

Для забезпечення реалізації свого товару на відповідному рівні підприємство повинно проінформувати про нього потенційних споживачів, переконати їх, що саме цей товар відповідає їхнім потребам. Для цього йому потрібні данні про ситуацію на ринку, залити споживачів, реакцію на пропоновані їм товари. Тому маркетингові зусилля будь – якого підприємства супроводжуються різноспрямованими потоками інформації, організація яких визначає зміст його комунікаційної діяльності, яку часто промоцією.

Промоція – сукупність дії і заходів, з допомогою яких підприємство передає інформацію на ринок про свої товари, з’ясовує потреби споживачів, стимулює їх до купівлі, скеровує попит.

Своїм вмістом поняття «комунікація» охоплює всі процеси й інструменти обміну інформацією між підприємством і суб’єктами його зовнішнього середовища.

Інформування відбувається з допомогою основних (реклама, персональний продаж, паблік рілейшнз, прямий маркетинг) і допоміжних ( упаковка, марка, назва товару, одяг і поведінка персоналу, стиль підприємства і офісу, фірмові акали, традиції діяльності) інструментів комунікації. Завдяки цьому система комунікації поєднує різні форми передачі інформації для забезпечення прозорості» узгодженості, максимальної комунікативності при передачі інформації.

У процесі аналізу ефективності комунікацій увагу зосереджують на дієвості основних інструментів – реклами та персонального продажу, а також дієвості окремих пропонованих кампаній, спрямованих на досягнення конкретних цілей у певний час.

У системі комунікацій важливий не лише спрямований назовні дотік інформації, а й інформація, яку підприємство отримує із зовнішнього середовища. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємство повинно мати ефективну систему пошуку і збору вражень, умов про товари, які воно продає, діяльність, яку здійснює.

Ефективна комунікація передбачає отримання інформації не лише за допомогою маркетингових досліджень, а й також через систему постійних контактів підприємства з клієнтами партнерами. Саме тому предметом аналізу мають бути сильні і слабкі сторони контактів підприємства із суб’єктами зовнішнього середовища. Аналізувати необхідно функціонування всієї системи комунікацій, окремі промоційні заходи і форми загалом і стосовно окремих адресатів.

Аналіз комунікацій є досить складним процесом, оскільки йому притаманна певна суб’єктивність . Бо якщо, наприклад, обсяг продажів можна визначити абсолютно точно, то наскільки вони залежать від рекламних, промоцій них заходів з’ясувати важче. Складність аналізу комунікацій зумовлена: різноманітністю чинників, які впливають на поведінку покупців (багато осіб купують певну марку товару незалежно від зусиль щодо його просування); помилками працівників( не завжди працівники реалізують промоційні заходи у визначеному змістовому ракурсі).

Аналіз результативності й ефективності комунікацій має бути постійним , що створює кращі шанси для правильної інтерпретації отримуваних результатів, відстежування залежності між комунікаціями підприємства результатами його діяльності. Аналіз проводиться певний час, оскільки одні форми просування розраховані на короткотривалий(дегустація у магазині), інші – на довготривалий (спонсорство) період. Одна і та сама форма просування може приносити результат у коротко - , середньо – і довготривалому періодах, хоч залежно від періоду вони можуть бути різними; у короткотривалому може спричинити збільшення обсягу продажу; в середньо тривалому – змінити думку покупців про товар чи підприємство; в довготривалому – збільшити продажі та створити новий імідж марки.

Сфера аналізу комунікацій є досить широкою, а питання, на які повинен знайти відповіді аналітик – різними. Обсяг і зміст аналітичної роботи, специфіка інформаційного забезпечення залежить від розмірів, галузевої належності підприємства, ринкової конкуренції, розвитку системи роздрібної торгівлі а регіоні, стану ринку рекламних послуг та багатьох інших чинників.

Оскільки зв’язки підприємства з ринком здійснюються за участю багатьох працівників підприємства, всі вони повинні бути залучені до аналізу комунікацій. Насамперед вони повинні періодично подавати інформацію, що стосується сфери комунікацій і їх війти їм її цьому сприяє належно розроблені порядок і принципи збирання відповідної інформації від працівників підприємства.

Аналіз цільової і методологічної відповідності комунікацій, спрямованих на просування товару.

Зв'язок підприємства з оточенням є обов’язковим елементом функціонування підприємства на ринку. Аналіз комунікацій повинен дати відповіді на питання щодо своєчасності здійснення та відповідальності форми організації цього зв’язку, принципів комунікаційної діяльності стратегічним цілям підприємства. Наприклад, якщо місія підприємства полягає у сприянні забезпеченню людей якісними продуктами харчування, то реклама засобів захисту рослин, які воно виготовляє, підкреслює не тільки їх результативність, а і їх нешкідливість при виробництві сільськогосподарської продукції, яка є сировиною для продуктів харчування.

Аналітик має розглянути, наскільки узгоджуються комунікаційні цілі з маркетинговою стратегією. Якщо, наприклад, маркетингова стратегія передбачає швидкий вихід з певного ринку, то навіть найкраща реклама на цьому ринку не буде доцільною. Тому завжди важливо встановити рівень досягнення стратегічної мети за рахунок відповідного комунікаційного заходу.

Цільову відповідальність комунікаційної системи аналізують у дещо іншому аспекті: через встановлений її спроможності довести інформацію, як правило рекламного характеру, до цільового ринку. У такій ситуації аналізують зв’язки підприємства з оточенням, покликані забезпечити просування товару на ринку.

За будь – яких обставин аналітик переймається тим, наскільки комунікаційна діяльність підприємства зорієнтована на відповідний ринок і пристосована до нього. Для цього використовують карту Отессона, яка демонструє становище марки на ринку, допомагає встановити, на кого і в якій формі повинно бути спрямоване просування, якою має бути його частка.