Основні теорії політичних систем

Системний підхід у політології вперше був застосований відомим американським вченим Девідом Істоном. У серії своїх праць, написаних у 50-60 тих р.р. минулого століття – «Політична система» (1953), «Модель для політичного дослідження» (1960), «Системный анализ политической жизни» (1965) – Д.Істон прагнув вибудувати цілісну теорію, яка ґрунтується на вивченні «прямих» і «зворотніх» зв’язків між політичною системою і її зовнішнім середовищем, запозичуючи кібернетичний принцип «чорного ящика» і «зворотнього зв’язку», застосовуючи тим самим у ході концептуалізації системний підхід і елементи загальної теорії систем. Для побудови теоретичної моделі Д.Істон використовує чотири базові категорії: «політична система»; «середовище»; «реакція»; системи на вплив середовища «зворотній зв’язок, або вплив системи на середовище».



Модель політичної системи д.Істона

Соціальне середовище

Вимоги Рішення

Підтримка Дії

Введення Конверсія Виведення

Політична система

Зворотній зв’язок

Відповідно до цієї моделі механізм функціонування політичної системи включає чотири фрази: «введення», «конверсія» (або перетворення), «виведення», «зворотній зв’язок».

Введення це - ________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Конверсія це - ________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Виведення це - ________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зворотній зв’язок це - _________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________________________________________________

К



рім Д.Істона на Заході активно розробляють теорію політичної системи суспільства американські політологи Г. Алмонд і К.Дойч. Г.Алмонд розробив так звану функціональну модель політичної системи суспільства. Вона має деяку схожість з моделлю, яку запропонував Д.Істон, хоча при цьому у них є і суттєві відмінності.

У своїй моделі Г.Алмонд виділяє аналітичні рівні (або блоки), пов’язуючи групи функцій макросистеми з діяльністю окремих інститутів, груп і навіть індивідів, включених у системну організацію як її елементи. Перший блок, так званий «рівень процесу», пов’язаний з «введенням», тобто з впливом середовища на політичну систему. Це виявляється у здійсненні політичними інститутами тих чи інших функцій, причому в динамічному, процесуальному розрізі: артикуляція інтересів (групи інтересів); агрегування інтересів (партії); вироблення політичного курсу (парламент); здійснення політики (виконавча адміністрація); арбітраж (судові органи).

Взаємодія соціального середовища з інституціональною системою, таким чином. Становить динаміку політичного процесу.