Модель політичної системи г.Алмонда

С получені Штати Америки

Внутрішнє середовище

Функції системи

Соціалізація, реконструювання, комунікації

Функції процесу Функції управління

Здобування

Регулювання

Розподіл

Артикуляція Агрегування Вироблення Здійснення

Інтересів інтересів політики курсу і

політики

Видатним теоретиком політичної системи вважається також американський вчений К.Дойч, який розробив так звану її «інформаційно-кібернетичну модель» політичної системи. У своїй головній праці «Нерви управління: моделі політичної комунікації і контролю» він визначає політичну систему як мережу комунікацій і інформаційних потоків. У межах розробленого інформаційно-кібернетичного підходу К.Дойчем була здійснена смілива спроба інтерпретувати політичне життя крізь призму кібернетичного аналізу і комунікативних механізмів. На думку Дойча, уряд (як суб’єкт державного управління) мобілізує політичну систему шляхом регулювання інформаційних потоків і комунікативних взаємодій між системою і середовищем, а також окремими блоками всередині самої системи. В спрощеному варіанті, який віддзеркалює лише принциповий устрій, вона має такий вигляд:



Модель політичної системи к.Дойча

Зворотній зв’язок

Зовнішні рецептори

Центр прийняття рішень

Зовнішні ефектори

Блок обробки даних

Введен- Виве

ня дення

Внутрішні рецептори

Блок пам’яті і цінностей

Внутрішні ефектори

Зворотній зв’язок

У моделі політичної системи К.Дойча виділяються чотири блоки, пов’язані з різними фазами проходження інформаційно-комунікативних потоків: 1) одержання і добір інформації; 2) обробка й оцінка інформації; 3) прийняття рішень; 4) здійснення рішень із зворотнім зв’язком.

2. Політичний режим як механізм функціонування політичної системи суспільства

Типи політичних режимів





Внутрішню сутність тоталітарного режиму досить образно і точно охарактеризував американський політолог Р.Данієльс: «Жодна думка, жодна людина невільні від контролю держави та її органів, ніщо не вільне від опіки партії, яка стоїть при владі».





Отже, основними ознаками демократичного політичного режиму є, перш за все, визнання народу джерелом влади, її сувереном; визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права і здійснення цього права у процедурах виборів, референдумів тощо. Ознакою демократії вважається також переважне право більшості при прийнятті рішень, чітке регламентування політичних процедур та процесів.