Лабораторна робота 2

ВИЗНАЧЕННЯ ШВИДКОСТІ ГІДРАТАЦІЇ

Портладцементу у різні терміни тверднення

Мета роботи - закріпити на практиці теоретичні основи кінетики гідратації цементів.

Основні положення. Швидкість і ступінь гідратації цементу з достатньою вірогідністю можуть бути встановлені різними методами, у тому числі методами визначення зв'язаної води, кількості гідроксиду кальцію, що виділяється при твердненні цементу, теплоти тверднення й ін. Нижче розглядається метод визначення швидкості і ступеня гідратації цементу за зміною кількості зв'язаної води.

Кількість води, що зв'язується хімічно при взаємодії з цементом, якісно характеризує процес гідратації: чим швидше вода зв'язується клінкерними мінералами, тим швидше в'яжуча речовина гідратується. При цьому якщо відомі склади гідратів і вміст у них гідратної води, то кількість хімічно зв'язаної води може служити і кількісним показником ступеня гідратації в'яжучих.

Прилади і матеріали: форми зразків-кубів з ребром 2 см, прилад Віка, ваги з наважками масою до 500 г, сито № 008, порцелянова ступка з маточкою, муфельна піч, чаша для затворювання з лопаткою, ексикатор, сушильна шафа, ванна з гідравлічним затвором, безводний хлористий кальцій або натронне вапно, абсолютований етиловий спирт, сірчаний ефір.

Хід роботи. З цементного тіста нормальної густоти виготовляють не менш одного зразка-куба з ребром 2 см для кожного досліду у заданий термін нормального тверднення. Першу добу зразки зберігаються у ванні з гідравлічним затвором, а потім звільнюються від форм і переносяться у воду, де знаходяться до досліду.

Через 7, 14 і 28 діб по одному зразку виймають із води, дроблять і занурюють для зневоднення на 30 хв в абсолютний етиловий спирт. Застосовувати для цілей зневоднювання сушіння зразків при t=100...110^ºС не слід, тому що це призведе до перекручування результатів унаслідок додаткової гідратації складових цементу.

Висушені у спирті зразки протирають фільтрувальним папером, подрібнюють у ступці до повного проходження крізь сито № 008 і поміщають в ексикатор над шаром натронного вапна.

Від просіяного гідратованого цементу відбирають наважку (приблизно 5г) і знову заливають безводним спиртом. Наважку перемішують, промивають на фільтрі сірчаним ефіром, переносять у конічну колбу і поміщають у сушильну шафу, де при температурі 100^ºС висушують до постійної маси.

Висушену наважку (приблизно 2 г) поміщають у порцеляновий тигель і прожарюють до постійної маси при температурі 1000^ºС. Якщо при висушуванні з гідратованого цементу була цілком вилучена гігроскопічна волога, то при прожарюванні гідрати розкладаються і видаляється вода. Знаючи масу в грамах абсолютно сухого зразка до (а) і після (в) прожарювання, кількість хімічно зв'язаної води визначають за формулою

.

Аналогічно визначають гідратну воду у цементі кожного терміну тверднення.

Отримані результати представляють у виді графіка, відкладаючи по осі абсцис тривалість тверднення цементу, діб, а по осі ординат - кількість гідратної води у цементі даного терміну тверднення у відсотках.

Висновки по роботі.