Лабораторна робота 5

ВПЛИВ ВИДУ І КІЛЬКОСТІ КИСЛИХ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБАВОК У ЦЕМЕНТІ НА ЙОГО ВОДОПОТРЕБу

Мета роботи - експериментально ознайомити студентів із впливом виду і кількості кислих мінеральних добавок у цементі на його водопотребу.

Основні положення. Активні мінеральні добавки характеризуються високорозвиненою поверхнею, що викликає підвищення водопотреби при одержанні цементного тіста нормальної густоти. Особливо велика водопотреба у цементів з мінеральними добавками осадового походження (діатомітом, трепелом, опокою). Підвищена водопотреба пуцоланового цементу є його недоліком. Для одержання на цьому цементі розчинної чи бетонної суміші заданої рухливості необхідно вводити воду у збільшеній кількості, що значно знижує міцність, або при збереженні водоцементного відношення збільшувати витрату цементу і води, що економічно невигідно, а іноді може привести і до погіршення якості бетону (підвищена усадка, тепловиділення й ін.).

У той же час цементи з такими добавками, як трепел, діатоміт, опока, вигідно відрізняються від звичайних портландцементів підвищеною водоутримуючою здатністю. Бетони і розчини на таких цементах при приготуванні і транспортуванні менше розшаровуються, легше обробляються і дають невелику усадку при тужавінні.

Прилади і матеріали: кульовий млин, чаша для затворювання з лопаткою, прилад Віка, конічний пластометр, технічні ваги з наважками масою до 1 кг.

Хід роботи.

Для виконання роботи беруть портландцемент, що відповідає вимогам ДСТУ Б В.2.7-46-96 (продукт спільного помелу клінкера і гіпсу), а також активні мінеральні добавки осадового походження (трепел, діатоміт й ін.) і штучні (доменний гранульований шлак, цемянка й ін.).

До початку роботи добавки подрібнюють у кульовому млині і готують дві серії в'яжучих на основі природних і штучних гідравлічних добавок. Добавки кожного виду вводять у кількості 10, 20, 30 і 40% від маси цементу. Ретельне змішування добавки і цементу роблять або в кульовому млині, або вручну. Від кожної серії беруть чотири наважки масою по 400 г кожна і за допомогою приладу Віка визначають водопотребу для одержання тіста нормальної густоти. В якості контрольної приймається водопотреба цементу без добавки.

Пластична міцність для кожного складу визначається за допомогою конічного пластометра за методикою, викладеною у лабораторній роботі 1.

Отримані дані заносять у табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Склад в’яжучої речовини		Нормальна густота	Плас- тична	Склад в’яжучої речовини		Нормальна густота	Плас- тична
цемент, %	Природна добавка, %	(водо- потреба), %	міцність, Па	(водо- потреба), %	штучна добавка, %	(водо- потреба), %	міцність, Па
100	-			100	-
90	10			90	10
80	20			80	20
70	30			70	30
60	40			60	40

Результати для обох серій дослідів зображують також графічно у координатах "водопотреба - вміст активної мінеральної добавки" і "пластична міцність - вміст добавки".

Отримані результати дозволяють зробити висновки про вплив виду і кількості добавок на реологічні характеристики цементу.

Висновки по роботі.