- •Методичні вказівки
- •Властивості портландцементів
- •Лабораторна робота 1
- •Лабораторна робота 2
- •Портладцементу у різні терміни тверднення
- •Лабораторна робота 3
- •Лабораторна робота 4
- •Лабораторна робота 5
- •У різНі терміНи тверДнеНня
- •Лабораторна робота 6
- •Лабораторна робота 7
- •Лабораторна робота 8
- •Лабораторна робота 9
- •Лабораторна робота 10
- •Лабораторна робота 11
- •Навчальне видання Методичні вказівки
Лабораторна робота 9
ВПЛИВ ВИДУ І КІЛЬКОСТІ ДОБАВКИ
НА ВОДОУтримуючу ЗДАТНІСТЬ ЦЕМЕНТНОГО ТіСТа
Мета роботи - експериментальним шляхом закріпити теоретичні знання про вплив деяких мінеральних добавок на водоутримуючу здатність цементного тіста.
Основні положення. Свіжозатворене водою цементне тісто характеризується визначеною рухливістю. Під впливом сили тяжіння найбільш крупні частки цементу з верхніх шарів переміщаються у нижні, які стають щільніші. Одночасно відбувається загальне ущільнення маси з появою деякої кількості води над поверхнею тіста. У результаті структура затверділого цементного каменя стає неоднорідною, що визначає зниження його міцності і стійкість у часі.
Відділення води з тіста негативно позначається на властивостях бетонних конструкцій, викликаючи їхню неоднорідність. У зв'язку з цим виникає необхідність регулювання водоутримуючої здатності цементів, розчинів та бетонних сумішей.
Сприятливо впливає на водоутримуючу здатність цементу введення в невеликій кількості деяких добавок, зокрема активних мінеральних добавок осадового походження.
Прилади і матеріали: технічні ваги з різновагами масою до 500 г, мірний циліндр місткістю до 500 мл, порцелянова склянка місткістю 1 л, металевий шпатель, годинник.
Хід роботи.
Для досліду беруть портландцемент і добавку осадового походження (трепел, опока, діатоміт). Добавка вводиться у цемент у кількості 10, 20 і 30% від маси цементу.
На листі щільного паперу відважують 350 г в'яжучої речовини кожного складу з точністю до 1 г і відмірюють 350 мл води з точністю до 1 мл. З відміреної води відливають 250 мл у порцелянову склянку місткістю 1 л. У цю ж склянку висипають наважку в'яжучої речовини, одночасно перемішуючи її металевим шпателем протягом 1 хв. Отримане тісто перемішують ще 4 хв і обережно переміщають у градуйований циліндр місткістю 500 мл.
Тісто, що залишилося після перемішування на шпателі, дні і стінках порцелянової склянки, ретельно змивають у той же циліндр залишком води у 100 мл. Після цього циліндр із тістом для ретельного перемішування з водою десять разів повільно перевертають догори дном, щільно затискаючи при цьому отвір рукою. Циліндр із тістом ставлять на стіл, негайно ж відраховують об’єм тіста (тісто, що осіло на верхній частині циліндра, не враховують). Під час досліду циліндр повинен стояти нерухомо і не піддаватися поштовхам. Вода для затворювання і в'яжуча речовина повинні мати однакову температуру (25±1ºС).
Для спостереження за ходом процесу водовідділення в'яжучої речовини у залежності від часу, що пройшов від початку досліду, об’єм осілого тіста відзначають через кожні 15 хв протягом 1 год і через кожні 30 хв при подальших спостереженнях. За початок досліду приймають момент першого відліку. При збігу двох останніх підрахунків подальші спостереження припиняють і вміст циліндра виливають.
Термін повного водовідділення характеризується часом, що пройшов від початку досліду до закінчення процесу водовідділення, тобто до останнього відліку по циліндру.
Коефіцієнт водовідділення обчислюють за формулою
де V1 - початковий об’єм тіста, см3;
(V1-VA) – об’єм води, що відокремилася за даний термін, см3.
Результати досліджень заносять у табл. 9.1.
Таблиця 9.1
Вид добавки |
Склад в’яжучої речовини, % |
V1 , см3 |
Номер вимірювання |
VА, см3 |
V1-VА, cм3 |
|
|
|
цемент |
добавка |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
За даними таблиці будують сімейство кривих у координатах "(V1-VA) - час".
Висновки по роботі.
