Лабораторна робота 7

ВПЛИВ ДОБАВОК-ПРИСКОРЮВАЧІВ ТВЕРДнеННЯ

НА ВЛАСТИВОСТІ ЦЕМЕНТУ

Мета роботи - закріпити теоретичні знання про вплив добавок-прискорювачів тверднення на властивості цементів.

Основні положення. У початковий період тверднення цементу (бетону) може бути прискорене введенням разом з водою затворювання деяких хімічних добавок. В даний час промисловість випускає цілий ряд добавок-прискорювачів: хлорид кальцію (ХК), нітрит-нітрат кальцію (ННК), сульфат натрію (СН), нітрит натрію (НН) та інші. Найбільш часто для прискорення тверднення застосовують хлористий кальцій СаСl₂ у кількості 0,5...1,5% від маси цементу. При твердненні цементу хлорид кальцію активно взаємодіє з алюмінатною складовою клінкера та швидко утворює малорозчинні міцні кристали хлоралюмінату кальцію. Приблизно за такою ж схемою діють інші добавки. Інтенсивність їхньої дії залежить від цілого ряду факторів: мінералогічного складу клінкера, тонкості помелу цементу, температури тверднення.

Визначити теоретично оптимальне дозування добавок-прискорювачів неможливо. Тому в кожному конкретному випадку кількість добавки визначають експериментально.

Прилади і матеріали: струшуючий столик, чаша для затворювання з лопаткою, форми зразків-балочок 4х4х16 см, машина МИИ-100, гідравлічний прес, ванна з гідравлічним затвором.

Хід роботи.

Для проведення роботи беруть нормальний портландцемент заводського виготовлення. В якості добавок-прискорювачів можуть бути використані хлорид кальцію (ХК), нітрит натрію (НН), сульфат натрію (СН). Добавки вводять у цемент разом з водою затворювання у кількості 0,5; 1; 1,5; 2% від маси цементу.

З кожного складу в'яжучої речовини (з урахуванням контрольного без добавок) готують розчин складу 1:3 по масі пластичної консистенції і формують зразки-балочки 4х4х16 см. Об’єм замісів кожного складу призначається з розрахунку виготовлення чотирьох серій по три зразка у кожній.

Першу добу після виготовлення зразки зберігають над водою у ванні з гідравлічним затвором, після чого зразки звільняють від форм і переносять у воду, де зберігають до моменту дослідів.

Через 2, 7 і 28 діб зразки витягають з води і випробовують для визначення міцності при згині і стиску. Отримані дані заносять у табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Вид добавки	Кількість добавки від маси	Нормальна густота (водопотреба),	Терміни тужавіння, год-хв		Міцність, МПа
	цементу, %	%	початок	кінець	при згині через, діб			при стиску через, діб
					2	7	28	2	7	28
	0,5
	1,0
	1,5
	2,0

За даними табл. 7.1 будують графіки для кожного виду добавки, що відбивають залежність між міцністю, часом тверднення і кількістю добавки. Аналіз графіків дозволяє встановити оптимальну кількість добавки кожного виду, а також вплив добавки на швидкість тверднення цементу.

Висновки по роботі.