Дослід 2. Добування бензоату феруму

У пробірці розчиняють трохи бензоату калію або амонію в невеликій кількості води і приливають 2 % розчин хло­риду феруму (III). Зразу утворюється бензоат феруму, що осідає у вигляді об'ємного бурого осаду:

Дослід 3. Добування фталевого ангідриду

Ортофталева кислота у процесі нагрівання легко втрачає воду і перетворюється на речовину білого кольору — фталевий ангідрид:

У суху пробірку насипають близько 1 г фталевої кислоти і нагрівають у полум'ї пальника. Пробірку тримають горизон­тально. Фталевий ангідрид, що при цьому утворюється, сублі­мується і знову конденсується на стінках пробірки. Пробірці дають охолонути й доливають 1–2 мл бензену. Під час збовту­вання фталевий ангідрид легко розчиняється в бензені.

Дослід 4. РЕАКЦІЯ САЛІЦИЛОВОЇ КИСЛОТИ З ХЛОРИДОМ ФЕРУМУ (IІІ)

Саліцилова кислота — найпростіший представник фенолокислот і має властивості фенолів і кислот.

У пробірку вносять щіпку саліцилової кислоти, розчиня­ють у 4–5 мл води і добавляють кілька крапель 2% розчи­ну хлориду феруму (III). Зразу з'являється характерне фіолето­ве забарвлення, що підтверджує наявність у саліциловій кис­лоті фенольного гідроксилу, сполученого безпосередньо з бензеновим кільцем.

Дослід 5. Декарбоксилування саліцилової кислоти

У суху пробірку насипають 1–2 г саліцилової кислоти. Про­бірку закривають пробкою з газовідвідною трубкою і закріплюють на штативі. Кінець газовідвідної трубки занурюють у пробірку з вапняковою або баритового водою. Пробірку із саліциловою кис­лотою нагрівають на газовому пальнику. Саліцилова кислота декарбоксилується з виділенням діоксиду карбону й фенолу:

Діоксид карбону легко виявляється за помутнінням вап­някової води, а фенол — за характерним запахом.

Дослід 6. Гідроліз аспірину

Аспірин (ацетилсаліцилова кислота) є естером, що легко підлягає реакції гідролізу під дією води без каталізаторів.

Кілька кристаликів аспірину розчиняють у пробірці з 6–7 мл води. Цей розчин ділять на дві частини. До першої добавляють три-чотири краплі 2 % -ного розчину хлориду феруму (III). Харак­терне забарвлення не спостерігається, що свідчить про відсут­ність вільного гідроксилу в аспірині. Другу частину розчину кип'ятять кілька хвилин. Охолоджують і добавляють кілька крапель 2 %-ного розчину хлориду феруму (III). З'являється характерне фіолетове забарвлення, що свідчить про гідроліз аспі­рину й утворення вільної ацетилсаліцилової кислоти:

Дослід 7. Взаємодія галової кислоти й таніну з хлоридом феруму (III)

Галова кислота належить до триоксибензенових кислот і добре розчинна у воді. У вигляді дигалової кислоти входить до осаду таніну.

В одну пробірку наливають 3–4 мл 1 % розчину гало­вої кислоти, у другу — стільки ж водного розчину таніну. В кож­ну пробірку добавляють по кілька крапель 2 % розчину хлориду феруму (III). При цьому розчин галової кислоти забарв­люється в зелено-чорний колір, а розчин таніну — в синьо-чор­ний, що вказує на наявність у досліджуваних речовинах віль­них фенольних гідроксилів.

Контрольні запитання

1. Напишіть реакції утворення похідних одноосновної та двохосновної кислот а) середніх солей; б) естерів; в) амідів; г) ангідридів ; д) нітрилів

2. Запропонуйте реакції омилення жиру та олії та методи визначення ненасиченості жиру.