Дослід 7. Якісна реакція на дифеніламін

У пробірку насипають кілька кристалів дифеніламіну і добав­ляють близько 1 мл концентрованої сульфатної кислоти й крап­лю дуже розбавленого розчину нітратної кислоти. З'являється синє забарвлення завдяки окисленню дифеніламіну в тетрафенілгідразин, що з концентрованою сульфатною кислотою дає синє забарвлення:

Цю реакція широко використовують в аналітичній хімії для виявлення іона NO₃ ^-

Контрольні запитання

1.Напишіть структурні формули ароматичних амінів, які є більш основними ніж анілін. Розмістить їх у ряд за зростанням основності.

2.Продемонструйте хімічні властивості ароматичних амінів : взаємодія з мінеральними кислотами, реакції ацилювання, алкілювання, окислення, реакції електрофільного заміщення у бензеновому кільці ( галогенування, нітрування, сульфування та ін.)

Діазо- і азосполуки

Діазосполуки — органічні речовини загальною формулою Ar-N₂-X, де Ar — ароматичний залишок, X — неорганічний зали­шок. Діазосполуки залежно від середовища існують у кількох ізомерних формах: [Ar-N⁺≡N]X^- — сіль діазонію (кисле середо­вище), Ar-N=N-OH — діазогідрат (у середовищах, близьких до нейтральних), Ar-N=N-OMe — діазотат (лужне середовище). Ці форми легко переходять одна в іншу залежно від середовища:

Діазосполуки добувають реакцією діазотування первинних ароматичних амінів, що була відкрита II. Грісом в 1858 р. Солі діазонію дуже реакційноздатні.

Розрізняють два види хімічних перетворень діазосполук:

реакції, які проходять із виділенням нітрогену (діазореакції). Важливими реакціями цього типу є добування фено­лів, галогенопохідних, нітрилів, ароматичних кислот, вуглевод­нів, металоорганічних сполук тощо;

реакції, які проходять без виділення нітрогену. Серед них: реакції азосполучення солей діазонію з фенолами й ароматич­ними амінами й утворенням азобарвників.

Азосполуками називають органічні речовини, які містять у молекулі азогрупу -N=N-, вільні валентності якої з'єднані з ароматичними залишками. Найпростіший представник — азобензен. Найважливішими похідними азобензену є аміноазосполуки й оксіазосполуки, широко використовувані як барвники.

Лабораторна робота № 16 добування й властивості діазо- та азосполук

Реактиви й матеріали: анілін; N,N-диметиланін; фенол; β-нафтол; сульфанілова кислота; нітрит натрію; ацетат натрію; нітратна кислота; гідроксид натрію; лід; йодкрохмальний папір.

Дослід 1. Реакція діазотування

У невелику конічну колбу (склянку) наливають 1 мл ані­ліну і 10 мл 10 %-ного розчину хлороводневої кислоти до пов­ного розчинення солі аніліну. Розчин охолоджують у кристалі­заторі снігом або товченим льодом до температури нижче .+5 °С. Не виймаючи колбу з холодильника, краплями при постійному перемішуванні приливають із крапельної лійки 1,5–2 мл 10 %-ного розчину нітриту натрію. Закінчення реакції визначають за поси­нінням йодкрохмальної смужки, на яку скляною паличкою наносять краплю реакційної суміші:

У надлишку нітритної кислоти виділяється вільний йод, внаслідок чого крохмаль забарвлюється в синій колір: NaNO₂ + HCl → HNO₂ + NaCl;

KJ + HCl → HJ + KCl;

HJ + HNO₂ → J₂ + 2H₂O + 2NO.

Отриманий під час діазотування розчин зберігають для наступних дослідів при температурі не вище +5 °С.

Дослід 2. ДОБУВАННЯ ФЕНОЛУ ІЗ СОЛІ ФЕНІЛДІАЗОНІЮ У пробірку наливають 4–5 мл розчину солі діазонію, добу­того в попередньому досліді, і обережно нагрівають до початку виділення бульбашок газу — нітрогену. Бурхливе виділення нітрогену продовжується без подальшого нагрівання. У пробірці утворюється фенол у вигляді темних маслянистих крапель, наяв­ність якого легко виявляється за характерним запахом: