81. Депозитні сертифікати нбу та державні цінні папери як інструменти рефінансування нбу.

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази комерційних банків виступають депозитні операції.Депозитними є пасивні операції банків із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних умовах.Вклад (депозит) — це гроші, передані в банк їх власником для зберігання, та які залежно від умов зберігання числяться на тому чи іншому банківському рахунку.На процес формування заощаджень впливають різноманітні фактори, їх можна систематизувати, поділивши на п'ять груп:

— основним фактором першої групи є державна політика, спрямована на забезпечення політичної стабільності та сталого розвитку національної економіки, запобігання кризовим ситуаціям, сприяння розвитку і підприємництва;

— фактори другої групи пов'язані з динамікою основних економічних показників рівня інфляції, процентних ставок, безробіття тощо, а також з економічним розвитком регіонів та їх інфраструктури;

— третя група факторів стосується розвитку банківської системи та системи кредитно-фінансових інститутів;

— четверта — довіри до комерційних банків та інших кредитно-фінансових інститутів, ступеня поінформованості населення про їхню діяльність;

— п'ята група факторів визначається демографічною ситуацією в країні (практика доводить, що рівень національних заощаджень вищий там, де більша частка молоді).Класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є:

— вид та статус вкладника;

— термін вкладу.За першою ознакою виділяються вклади юридичних та фізичних осіб, резидентів і нерезидентів.За терміном користування вклади поділяються на дві великі групи — депозити до запитання та строкові.В умовах ринкової економіки більшість підприємств володіють значною кількістю цінних паперів, які можуть бути використані для забезпечення банківських кредитів. Кредити під заставу цінних паперів - зручна форма кредитних відносин, оскільки вони ґрунтуються на досить нескладній операції прийому у заставу і визначенні вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави незначні. Також досить простою є оцінка їх заставної вартості, яка, зазвичай, визначається на фондовій біржі. Приймаючи в забезпечення кредиту цінні папери, банки повинні враховувати:

1) якість цінних паперів, на яку впливає безліч факторів, котрі не завжди можна врахувати в момент прийняття цих паперів у заставу;

2) ліквідність цінних паперів;

3) характеристику емітента і вид цінних паперів, що ним емітовані;

4) ризики, характерні для цінних паперів.

86. Принципи банківського кредитування

Банківське кредитування здійснюється на основі таких принципів кредитування:

1. принцип строковості означає, що позичка повинна бути повернена позичальником банку в чітко обумовлений кредитною угодою строк. Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу обігового капіталу: Граничний термін кредитування позичальника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємства здійснюється за допомогою короткострокових кредитів.

2) цільовий характер кредитування передбачає використання позичальником кредиту суворо на цілі, визначені кредитною угодою; вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси. Його дотримання допомагає банку приймати найбільш об'єктивні рішення щодо можливості та доцільності надання кредитів, слугує певною гарантією забезпечення їх повернення.

3) принцип забезпеченості кредитів має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника.

4) принцип повернення означає, що кредит обов'язково має бути повернений;

5) принцип платності свідчить, що повинна бути повернена не лише основна сума боргу, але й сплачені проценти, які виступають платою за користування кредитом.

За рахунок доходів у вигляді процентної плати банки покривають свої витрати та отримують прибуток.

Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.

Кредитний договір - це юр документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за угодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір проценту за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.

На практиці банки розробляють типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є: 1) опис суб'єктів угоди - визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька - хто провідний кредитор. Важливо визначити юридичні права сторін, що підписують договір;

2) опис умов кредитування - вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбачається на конкретну дату або в розстрочку;

3) зобов'язання позичальника повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом;

• 4) опис забезпечення кредиту з посиланням на угоди, що є частинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручительства, страхова угода); • 5) обмежувальні умови: а)захисні; • б) негативні.

• Захисні статті - це список дій чи умов, яких повинен дотримуватись позичальник протягом дії кредитного договору (зобов'язання Періодично подавати банку звітну документацію, надавати працівникам банку інформацію про свою господарську діяльність).

Негативні статті - це список умов, які не повинен допустити позичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в заставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компаніями);

6) права суб'єктів угоди. Банк залишає за собою право вимагати дострокового погашення кредиту у випадку порушень умов кредитної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків погашення позички, підвищення суми позички, права достроково погашати кредит;

7) санкції за порушення умов угоди. Порушення з боку позичальника умов кредитної угоди карається шляхом стягнення пені, яка нараховується на суму боргу або на суму кредиту, або на суму порушення.

Порушення умов кредитної угоди з боку банку так само тягне за фінансові санкції. В угоді можна зазначити, хто буде відшкодовувати витрати на вирішення спорів;

8) строк набуття угодою чинності;

9) Можливості зміни умов угоди;

10) юридичні адреси суб'єктів угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками.

Договір укладається на 1 рік, більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно або об'єктом кредитування є основні засоби, або більш короткий строк при тимчасовій потребі в коштах або наданні окремого кредиту.