1. Визначення проблеми та цілей дослідження

Постановка (формулювання) проблеми передбачає такі дії:

1. Ідентифікувати проблему, яку необхідно вирішити.

2. Сформулювати проблему в термінах дослідження, що означає ідентифікувати цілі дослідження (конкретний перелік дослідних робіт, які треба виконати)

3. Сформулювати гіпотези.

Дати пояснення виникненню проблеми, яке або підтвердить або буде відкинутим у результаті проведеного дослідження.

2. Вибір виду маркетингового дослідження

Залежно від мети, способів отримання інформації, техніки проведення та кінцевих результатів використовують різні види маркетингових досліджень:

Пошукове (розвідувальне) дослідження — проводиться з метою збору попередньої інформації, необхідної для кращого розуміння проблем та гіпотез, що пропонуються. Встановлення пріоритетів у дослідженні, усування ідей, що не можуть бути реалізовані. Наприклад, виробник безалкогольних напоїв бажає дізнатися, чому падає збут його продукції.

Техніка виконання: вивчення літератури, групові дискусії, вивчення думок експертів, вивчення ситуацій.

Описове (дескриптивне) дослідження спрямоване на опис і пояснення подій, що відбуваються на ринку, наприклад, тенденцій в обсягах продажу товарів або у ставленні споживачів до марки товару. Типово використовується для визначення частот, з якими щось відбувається. Наприклад, оцінити тенденції споживання безалкогольних напоїв залежно від віку, статі, географічного знаходження споживачів.

Техніка виконання: вивчення панелей, дослідження вибірок.

Каузальне (причинно-наслідкове) дослідження полягає у визначенні причинно-наслідкових відносин. Як правило, приймає форму експеримента. Дає відповідь на питання: "Що трапиться, якщо...?" Наприклад, виробник хоче порівняти ефективність різних рекламних звернень.

Техніка виконання: проведення експерименту.

Маркетингові дослідження проводяться в послідовності: пошукове – описове – причинно-наслідкове.

3. Типи інформації та вибір засобів отримання інформації, методу збору інформації.

3.1. Типи маркетингової інформації

Вирізняють вторинну і первинну інформацію, залежно від джерел її отримання.

Приступати до роботи зі збору інформації треба з пошуку саме вторинної інформації, тому що це дозволить не тільки заощадити час і кошти при пошуку первинної інформації, але й можливо внесе корективи в поставлені раніше цілі поточного дослідження.

Вторинну інформацію отримують у процесі кабінетних досліджень.

Вторинна інформація — це інформація, яка зібрана та отримана іншою організацією з метою, яка відрізняється від мети дослідження, що проводиться.

Джерела вторинної інформації

Внутрішні джерела	Зовнішні джерела
Бухгалтерські звіти Внутрішня статистика Дані про збут, прибутки і збитки, запаси Звіти керівників відділень Матеріали ринкових досліджень, проведених раніше Досьє клієнтів Проектно-конструкторська документація Річні звіти Бізнес-плани	Державна статистика Галузева статистика Матеріали науково-дослідних інститутів Каталоги і довідники Газети і журнали Презентації, семінари, виставки, ярмарки та ін. (проспекти, рекламна інформація) Патенти Internet

Переваги вторинної інформації

• економічна з точки зору витрат праці, коштів і часу;

• порівняно легкий доступ до інформації;

• ці дані неможливо отримати самостійно;

• допомагає краще зрозуміти поставлену проблему;

• конкретизувати задачі перед збором даних і отримати комплексне уявлення щодо проблеми.

Недоліки вторинної інформації

• дані можуть бути застарілими (наприклад, дані перепису);

• дані можуть не підходити для цілей дослідження через неповноту або надто загальний характер;

• негарантована точність даних;

• можливість наявності протиріч у даних;

• невідома методологічна база збору даних.

Первинна інформація — неопублікована інформація і дані, що збирає і обробляє сам дослідник безпосередньо для цілей дослідження, що проводиться.

Типи первинних даних:

• демографічні та соціоекономічні дані (вік, стать, сімейний стан, освіта, доход, соціальний прошарок);

• психографічні дані (характерні риси, інтереси, думки);

• дані про відносини споживачів (позиції, думки);

• дані про знання (продукту, його особливостей, ціни, виробників, використання продукту);

• дані про наміри;

• дані про мотивації;

• дані про поведінку.

Первинна інформація збирається шляхом опитування, спостереження і експерименту.

Переваги первинної інформації:

• збирається відповідно до цілей даного дослідницького завдання (одиниці вимірювання й міра деталізації відповідають поставленим цілям; дані інформації найновіші);

• методологія збору відома досліднику і контролюється;

• усі результати відомі лише замовнику, тим самим може бути забезпечена секретність даних для конкурентів;

• відсутні протиріччя даних з різних джерел;

• надійність може бути визначеною і контролюватись.

Недоліки первинної інформації:

• збір даних може вимагати багато часу;

• можливі великі витрати;

• не завжди може бути забезпечений самостійний збір даних.