3 . Народовці.

На противагу москвофілам у 1860-х рр. в Західній Україні зародився рух народовців, який виник на ґрунті ідей національного відродження, започаткованих «Руською трійцею» та Кирило-Мефодіївським братством, і сформувався під впливом творчості Т.Шевченка, П.Куліша, М.Костомарова.

Виходячи з того, що українці – це окрема нація, яка проживала на території від Кавказу до Карпат народники сформували основні цілі:

• Єдність усіх українських земель;

• Розвиток єдиної української мови на основі народного говору;

• Пробудження національної свідомості української молоді;

• Присвятити себе служінню українському народу.

До народовців належали переважно представники української інтелігенції – письменники, вчителі, лікарі, юристи, студенти. На початку своєї діяльності народовці проводили значну культурницьку роботу ліберального напряму. Організаційними центрами народовського руху стали редакції журналів «Вечорниці» (1862-1863), «Мета» (1863-1864), «Нива» (1865), «Русалка» (1866). Група письменників, педагогів і громадських діячів, зокрема Сидор (Ісидор) Воробкевич, Володимир Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича), Ксенофонт Климкевич, Федір Заревич, Євген Згарський та інші - організували на зразок київської Громади студентські та учнівські організації – громади у навчальних закладах Галичини.

Через діяльність громад, де їх учасники вивчали українську літературу та історію, збирали етнографічний і фольклорний матеріал, влаштовували літературні вечори і концерти, народовці прагнули пробудити національну свідомість в українській молоді. Перша така громада була створена 1863 р. у Львові. У діяльності учнівських громад відзначився Данило Танячковський, який заснував громаду у Львівській духовній семінарії та сприяв утворенню аналогічних у Тернополі, Бережанах, Станіславі, Самборі та інших містах. Велику фінансову підтримку народовцям надавала наддніпрянська національносвідома українська інтелігенція. Використовуючи нові конституційні закони, прийняті австрійським урядом, народовці заснували ряд культурно-освітніх товариств: у 1861 р. - «Руська бесіда» (при ньому діяв і український театр заснований 1864 р.), у 1868 р. – «Просвіту».

4 . Культурно-просвітницьке товариство «Просвіта».

Важливу роль у розвитку національного руху на Західній Україні відіграло товариство «Просвіта», створене у Львові 8 грудня 1868 р. Це товариство носило культурно-освітній характер. Основним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках. Головами «Просвіти» в різні часи були визначні постаті Галичини: Анатоль (Наталь) Вахнянин (1868-1870), Юліан Лаврівський (1870-1873), Володислав Федорович (1873-1877) та багато інших. Для більшого охоплення населення «Просвіта» створює філії у повітах. Перша така філія була відкрита у 1875 р. в с. Бортники, а на кінець ХІХ ст. їх налічувалось 19, станом на 1914 р. – 75 філій.

Корнило Сушкевич

член «Просвіти»

Великий внесок у діяльність товариства внесли брати Олександр, Омелян та Петро Огоновські, Корнило Сушкевич. Діячі «Просвіти» видавали газети «Читальня», «Письмо з Просвіти», різні твори українських письменників, підручники, популярні брошури, друкує підручники українською мовою. Починаючи з 1891 р. товариство скерувало свою роботу й на піднесення добробуту українського села, саме для цього воно організовує кооперативні крамниці, позичкові каси, молочарні, кооперативи.

Анатоль Вахнянин

Через друковані видання, читальні, широку мережу гуртків «Просвіта» несла в народні маси культуру, знання й національну свідомість і була важливим чинником консолідації галицьких українців.

Омелян Огоновський, учасник "Просвіти"

Документи та матеріали.