Складаємо історичний портрет

• Познайомитися із історичним часом (епохою) в якому проходило життя та діяльність (творчість) діяча.

• Визначити походження (стан) цієї людини.

• Як відбувалось становлення особистості історичного діяча (родовід, дитинство, освіта, особисті якості й риси характеру).

• Прослідкувати та проаналізувати періоди його становлення як діяча або митця.

• Які завдання визначала головними у своїй діяльності ця особистість.

• Визначити методи (шляхи реалізації) його діяльності.

• Назвати найбільш видатні його справи, яким цілям вони служили.

• Як ви оцінюєте його діяльність?

• Зроби висновок (чи прогресивна роль цього діяча в історії)

Лаврівський Юліан Григорович – український політик та громадсько-культурний діяч Галичини. У 1860-1870-х роках належав до не чисельної групи діячів старшого покоління, які, залишаючись консерваторами-традиціоналістами, критикували москвофільські тенденції та симпатизували народовцям. Він був одним із засновників товариства «Руська бесіда» та українського театру при ньому. З 1861 р. депутат Галицького сейму та його віце-маршалок з 1869 р.

У 1869 р. виступив у Галицькому сеймі з проектом українсько-польської угоди, який передбачав розширення сфери використання української мови в системі галицької адміністрації, позбавлення поляків можливості втручатися у мовно-правописні дискусії серед українців, перетворення Академічної гімназії у Львові на цілком українську, створення українських паралельних класів у Перемишльській, Станіславській, Самбірській, Бережанській і Тернопільській гімназіях; відкриття в Перемишлі й Станіславі вчительських семінарій з українською мовою викладання; перетворення Львівського університету на двомовний – польсько-український; припинення полонізації початкового шкільництва; фінансування з крайового бюджету українського театру та багато іншого.

Польська сеймова більшість відхилила запропонований Лаврівським проект угоди. Але великим його досягненням, як політичного діяча, було проведення через сейм у 1871 р. рішення про поетапне запровадження української мови викладання в Академічній гімназії у Львові, яке було реалізоване у 1874 р.

Завдання.

1) Прочитайте документ.

2) Які заходи щодо вживання української мови в Галичині, намагався добитися Ю.Лаврівський виступаючи у Галицькому сеймі?

3) Які з його вимог були реалізовані?

4) Яка, на вашу думку, мета політичної діяльності Юліана Лаврівського?

В исновки.

Революція 1848-1849 рр. в Австрійській імперії не розв’язала головних політичних завдань: не був ліквідований імперський режим, не були задоволені національні вимоги пригноблених народів. Тому головним у суспільно-політичному житті Західної України залишалося національне питання. Ситуацію ускладнило те, що зі своїми національними вимогами в Галичині виступали ще й поляки. І поляки, і українці прагнули зміцнити свої позиції в Галичині. У цій ситуації австрійський уряд змушений був переглянути внутрішню політику. У 1867 р. в Австро-Угорщині була прийнята конституція яка проголосила рівноправність та надала українцям можливість брати участь у виборах.

У суспільно-політичному житті краю основне місце в 60-70-х рр. ХІХ ст. займало дві течії: москвофіли (русофіли) та народовці (українофіли).

Москвофіли, соціальною базою яких була консервативна інтелігенція, духовенство та сільська буржуазія, покладали надії на допомогу Росії і прагнули приєднання західноукраїнських земель до її складу. Вони не визнавали існування окремого українського народу і пропагували ідею «єдиної неподільної російської народності від Карпат до Камчатки». Для поширення своїх ідей мали періодичні видання газету «Слово», журнали «Галичанин» та «Лада». Москвофіли отримували щедру таємну фінансову підтримку з боку російського уряду.

Інша течія – народовці – навпаки, прагнули довести існування окремої української нації, окремої української мови та виступали за єдність всіх українських земель. Основною рушійною силою була молода західноукраїнська інтелігенція, яку підтримували й наддніпрянські письменники та наукові діячі. Народовці займалися науково-просвітницькою роботою, для чого було створено товариство «Просвіта», виходили періодичні видання такі як: журнали «Вечорниці», «Нива», «Русалка».

Велике значення мала діяльність «Просвіти» - українського культурно-освітнього товариства, яке видавало популярні українські книжки, відкривало читальні й охоплювало своїм впливом селян. Основним у діяльності цього товариства було поширення освіти та національної свідомості серед народу.