1.2. Суб'єкти комерційного підприємництва
Суб'єктами комерційного підприємництва визнаються учасники, які здійснюють господарську комерційну діяльність, набувають певних прав, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.
Суб'єктами комерційного підприємництва є:
• юридичні особи (підприємства, господарські товариства, об'єднання підприємств);
• громадяни України, іноземці, які здійснюють комерційну діяльність та зареєстровані як підприємці — фізичні особи.
Для організації своєї власної справи початківцю потрібно вирішити питання щодо вибору прийнятної організаційно-правової форми підприємництва.
При виборі виду підприємства слід враховувати такі фактори (критерії):
• вид комерційної діяльності, ЇЇ специфіка (оптова, дрібнооптова, роздрібна, дрібнороздрібна торгівля, рекламний бізнес, комерційна концесія, зовнішньоекономічна діяльність);
• стан галузі, цілі, стратегії;
• наявні фінансові, матеріальні, інтелектуальні та інші види ресурсів;
• рівень кваліфікації підприємця-комерсанта і персоналу, ділова активність та практичний досвід;
• бажаний ступінь майнової відповідальності за зобов'язаннями (повна або обмежена);
• можливість самостійного або колективного ведення справ; Сутність характеристика суб'єктів господарювання, правила їхнього
створення і діяльності регулюються Господарським та Цивільним кодексами України.
Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
— приватне підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян чи суб'єкта господарювання — юридичної особи;
— підприємство колективної власності — корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій;
— комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
— державне підприємство, що діє на основі державної власності;
— підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство, в статутному фонді якого не менш як 10% становить іноземна інвестиція. Набуває статусу з дня зарахування іноземної інвестиції на баланс цього підприємства.
Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку, досягнення соціального ефекту.
Іноземне підприємство — унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземним вважається підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства:
• унітарні;
• корпоративні.
Унітарне підприємство — створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на приватній власності засновника. До складу державних унітарних підприємств входять державні комерційні підприємства.
Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності всім належним йому з правом господарського відання майном.
Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на правом господарського відання. Його статутний фонд утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого входить таке підприємство. Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями.
Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього державні замовлення і державні завдання, а також враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів.
Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам.
Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їхньою діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплата праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства.
Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворене в корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).
Корпоративне підприємство — утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та (або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їхнього спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також підприємства, засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Підприємства, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, можуть бути віднесені до малих, середніх, великих.
Малими (незалежно від форми власності) вважаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу під реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. евро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами вважаються підприємства, в яких серед-ньоблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. евро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства вважаються середніми.
Господарські товариства в Україні
Господарські товариства — це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та /або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. В Україні існують такі види господарських товариств:
• акціонерне товариство;
• товариство з обмеженою відповідальністю;
• товариство з додатковою відповідальністю;
• повне товариство;
• командитне товариство.
Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Суб'єкти господарювання — юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи.
Господарське товариство є власником;
— майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;
— продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;
— одержаних доходів;
— іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути гроші, в тому числі в іноземній валюті, будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу. Фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства може бути перевірений аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їхні доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом. Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду.
У господарському товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25% статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми прибутку товариства.
Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків. Прибуток, одержаний після всіх відрахувань, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства. Учасники господарського товариства мають право: » брати участь в управлінні справами товариства; » брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
»одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства;
» вийти у встановленому порядку з товариства. Учасники господарського товариства зобов'язані: а додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів;
-виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом;
- не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; Q інші обов'язки.
Господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації, може відкривати рахунки в банках, а також укладати договори та комерційні угоди.
Установчим документом повного і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою та з додатковою відповідальністю є статут.
Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень.
Статут акціонерного товариства, крім вищезазначених відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Засновницький договір повного і командитного товариства повинен визначати розмір частки кожного з учасників, форму їхньої участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їхніх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Акціонерне товариство — це товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.
Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.
Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.
Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах.
Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організовується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'язані бути держателями акцій на суму не менш як 25% статутного фонду і строком не менше двох років.
Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами.
Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства.
Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома.
Установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.
Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.
Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається.
Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25%.
Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.
До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:
• внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;
• обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;
• затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;
• рішення про ліквідацію товариства;
• інші питання.
Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо внесення змін до статуту, ліквідації товариства. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.
В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів. Статутом і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Члени наглядової ради не можуть бути членами виконавчого органу.
Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:
— до повної сплати всього статутного капіталу;
— при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізоване у відкрите.
Товариство з обмеженою відповідальністю — це товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим.
Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який має містити відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.
Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.
До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася неспла-ченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.
Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення всіма його учасниками вкладів у повному обсязі.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві створюється виконавчий орган, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:
• визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;
• внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;
• створення та відкликання виконавчого органу товариства;
• визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;
• затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;
• вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
• виключення учасника із товариства;
• прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.
Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
Товариство з додатковою відповідальністю — це товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.
Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарне несуть додаткову відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.
Повне товариство — це товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність під імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, що їм належить.
Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.
Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується всіма його учасниками. У цьому документі слід vмістити відомості про розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.
Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх його учасників. Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі.
У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник повного товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Учасникові, що вийшов, якого виключено або який вибув з повного товариства, виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна частці цього учасника у складеному капіталі товариства.
Командитне товариство — це товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.
Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, що підписується всіма повними учасниками. В ньому мають міститись відомості про розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві.
Повний учасник командитного товариства:
• не може бути учасником повного товариства;
• не може бути вкладником цього самого товариства.
Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства тільки за дорученням.
На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом.
Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати 50% складеного капіталу повного товариства.
Вкладник командитного товариства має право:
1) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором;
2) діяти від імені товариства у разі видачі йому доручення та відповідно до неї;
3) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;
4) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;
5) після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором;
6) передати свою частку у складеному капіталі іншому вкладнику або треті ії особі, повідомивши про це товариство. Передача вкладником усієї с носі частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.
Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин.
Якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення.
Командитне товариство ліквідується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство. Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.
Об'єднання підприємств в Україні
Відповідно до Господарського кодексу України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їхньої виробничої, комерційної, наукової та Іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарського кодексу України та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.
Об'єднання підприємств є юридичною особою, потребує державної реєстрації, утворюється на невизначений строк або як тимчасове об'єднання. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як:
• господарські об'єднання;
• державні і комунальні господарські об'єднання.
Господарське об'єднання — об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Такі об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.
Державне (комунальне) господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.
Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.
Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад правління визначається статутом об'єднання.
Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.
Вихід підприємства із складу державного (комунального) господарського об'єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.
Основними організаційно-правовими формами об'єднань підприємств в Україні є: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, промислово-фінансова група, холдингова компанія.
Асоціація — це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.
У статуті асоціації має бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися господарську діяльність підприємств-учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Корпорація — договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів).
Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
Концерн — статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, комерційної, зовнішньоекономічної, інвестиційної, фінансової діяльності.
Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест).
Підприємство-учасник господарського об'єднання має право:
• добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;
• бути членом ІНБІИХ об'єднань підприємств;
• одержувати від господарського об'єднання інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;
• одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту.
Підприємства-учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання.
Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.
Господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні .Ібори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.
Вищий орган господарського об'єднання:
• затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього;
» вирішує питання про прийняття нових учасників та виключення учасників зі складу об'єднання;
» утворює виконавчий орган господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору;
» вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об'єднання.
Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства) на умовах, передбачених установчими документами відповідного об'єднання.
Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські). Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі.
Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління філії, представництва.
Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язанням його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання.
Підприємства-учасники об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.
Підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).
Промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.
До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації всіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин. Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.
Холдингова компанія — це суб'єкт господарювання, який володіє контрольним пакетом акцій інших суб'єктів господарювання.
У холдинговій структурі є такі учасники: холдингова компанія і дочірнє підприємство, між якими встановлюються тісні взаємовідносини (рис. 1.2).
Дочірнє підприємство — це суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.
Контрольний пакет акцій — це кількість акцій (паїв, частка у статутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над суб'єктом господарювання.
Холдингові компанії можуть створюватися шляхом:
• поглинання одного суб'єкта господарювання іншим за рахунок придбання контрольного пакета акцій;
• заснування їх органами, які уповноважені управляти державним майном.
Холдингова компанія створюється у формі відкритого акціонерного товариства, може мати й кілька дочірніх підприємств на основі вертикальної управлінської структури.
Вищим органом управління холдингової компанії є загальні збори акціонерів. Найбільша їх чисельність — у сфері фінансових та посередницьких операцій.