1.4. Взаємовідносини новостворюваного підприємства з банком

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним та фізичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, філіям, представництвам та іншим відокремленим підрозділам підприємств. Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються в будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

При виборі найбільш прийнятного банку підприємцю потрібно враховувати певні фактори (рис. 1.4).

Отримати необхідну інформацію про банки для прийняття рішення щодо вибору найпрестижнішого з них підприємець може взяти з газет, журналів, телебачення, довідників, книг, мережі Інтернет, особистих бесід з колегами-підприємцями, які раніше розпочали свій бізнес та мають певний практичний досвід.

Взаємовідносини підприємця з банком встановлюються при необхідності відкриття рахунку для формування статутного фонду господарського товариства, відкриття постійного банківського рахунку в процесі створення підприємства, при використанні різних банківських послуг (розрахунково-касове обслуговування, переведення грошей та ін.), отриманні кредиту, проведенні лізингових операцій. Порядок відносин, що виникають при відкритті рахунків та проведенні кредитних операцій регулюються чинним законодавством України, Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, Положенням Національного банку України "Про кредитування".

При відкритті рахунку для формування статутного фонду господарського товариства (акціонерного, товариства з обмеженою відповідальністю) подаються:

• рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком, яке оформляється у вигляді доручення, засвідченого нотаріально (якщо засновником є фізична особа);

• копія установчого договору, засвідчена нотаріально;

• заява про відкриття рахунку, підписана уповноваженою засновниками особою;

• банківська картка.

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного фонду господарського товариства. Кошти з цього рахунку перераховуються тільки на поточний рахунок зареєстрованого в установчому порядку господарського товариства або повертаються засновникам, учасникам.

Поточні (постійні) рахунки відкриваються підприємствами усіх організаційно-правових форм бізнесу та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

Для відкриття поточного рахунку в банку підприємець (юридична особа) подає такі документи:

• заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчену нотаріально;

• копію статуту, засвідчену нотаріально. Статут для відкриття рахунків в установах банків не надається товариствами з повною відповідальністю, командитними товариствами, селянськими (фермерськими) господарствами;

• банківську картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, а також зразка відбитка печатки підприємства. Цю картку подають усі юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності. Право першого підпису належить керівнику підприємства. Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а у разі відсутності такої посади — особі, що користується правами головного бухгалтера, або службовій особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності. У разі тимчасової відсутності печатки у новоствореного підприємства керівник установи банку надає власнику рахунку строк для виготовлення нової печатки;

• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

• довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Крім вищевказаних документів, для окремих видів підприємств з урахуванням специфіки їхньої діяльності передбачаються додаткові вимоги. Так, господарські товариства, договірні об'єднання, товарні біржі, друковані засоби масової інформації (редакції, видавництва) подають ще й нотаріально засвідчену копію установчого договору. Для колективних сільськогосподарських підприємств, товариств споживчої кооперації, громадських організацій необхідно подати протокол загальних зборів про їх створення або витяг з протоколу, а для орендних підприємств — копію договору оренди, засвідчену нотаріально.

Уповноважений працівник банку перевіряє правильність заповнення і оформлення документів, відповідність їх законодавству, повноваження особи-заявника для прийняття рішення щодо відкриття рахунку.

Фізичним особам — суб'єктам підприємництва, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний рахунок у банку відкривається на їхнє ім'я за умови надання паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Для відкриття рахунку індивідуальний підприємець подає в установу банку такі документи:

•заяву про відкриття поточного рахунку встановленого зразка, підписану суб'єктом підприємництва;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, засвідчену нотаріально;

• копію документа, що підтверджує взяття підприємця на податковий облік;

• довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

• банківську картку із зразком підпису, що надається в присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником або нотаріально.

Створюючи власну справу, початківець може відчути необхідність у поповненні фінансових ресурсів шляхом отримання кредиту.

Кредит — позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Формуються певні відносини між кредитором і позичальником на підставі кредитної операції.

Кредитор — суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Позичальник — суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Кредитна операція — це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Підприємці можуть розраховувати й на кредитну лінію.

Кредитна лінія — це згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Кредитний ризик — ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Кредити, які надаються банками, поділяються:

1. За терміном користування: короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 років).

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у випадку тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженням коштів у відповідний період.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.

2. За забезпеченням: забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); незабезпечені (бланкові).

3. За ступенем ризику: стандартні кредити; кредити з підвищеним ризиком.

4. За методами надання: у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

5. За терміном погашення: водночас; у розстрочку; достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільової направленості та на основі кредитного договору. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Цільовий характер кредиту передбачає використання позичкових коштів на конкретні цілі.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються у межах кредитних ресурсів.

При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та позичальників із врахуванням загальнодержавних інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами. Банки приймають рішення щодо надання кредитів позичальникам відповідно до своїх статутів та внутрішніх положень, які регулюють кредитну діяльність.

При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмиразового розміру власних коштів комерційного банку.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником (підприємцем) тільки в письмовій формі, визначають взаємні зобов'язання та відповідальність і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої належності, статусу, форм власності в разі наявності у них реальних можливостей забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків. Для отримання кредиту позичальник звертається до банку. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заяви. У документі зазначається необхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпечення. Розмір відсоткових ставок та порядок їхньої сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, терміну користування кредитом та інших факторів. Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, враховуються також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.

Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання товарів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих контрактів і угод.

Позичальник, що звертається до банку по кредит на спорудження об'єктів для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, виробництва товарів народного споживання, надає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, екологічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проектно-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встановлених норм та інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обґрунтування, графіки виконання робіт), які необхідні для кредитування.

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного підприємця-позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову наданні кредиту.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичальника є: рівень забезпеченості власними коштами; репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни); оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту); економічна кон'юнктура (перспективи розвитку підприємця-позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень).

Необхідні відомості про позичальника та інформація, яка отримана банком при оформленні кредиту, систематизується у кредитній справі позичальника.

Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:

- матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобов'язання, гарантійні листи);

— фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани);

— матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторських фірм).

Забороняється надання кредитів на: покриття збитків господарської діяльності позичальника; формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

У кредитному договорі зазначаються: номер і дата укладеного договору; юридичні адреси і реквізити банку і позичальника; сума кредиту, строк, цілі (наприклад, на будівництво об'єкта, закупівлю товарів народного споживання, обладнання, сиропний, матеріалів), розмір відсотків річних, умови забезпечення кредиту, обов'язки банку і позичальника, їхні права, особливі умови.

Видами забезпечення кредиту є неустойка (штрафи, пені), застава, поручительство, гарантія. Для більшої надійності вищезазначених видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк — гарант (поручитель, страхова організація) — позичальник.

Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється позичальником з поточного (валютного) рахунку. У разі несплати позичальником боргу він стягується з гарантійних установ (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку. Дія договору припиняється після повного погашення кредиту та сплати відсотків банку.

Відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової ставки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим договором між позичальником та банком, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього терміну дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов'язаний проводити перевірки стану збереження заставленого майна, що має бути передбачено кредитним договором. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків, при відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором.

Суб'єкти господарської діяльності можуть використовувати не тільки банківський кредит, а й інші форми кредитів, зокрема:

• комерційний кредит — це товарна форма кредиту. Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів-зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. Об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу;

• лізинговий кредит — це відносини між суб'єктами лізингу, які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об'єктами лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телеко-мунікацій) майно. Суб'єктами лізингу можуть бути лізингода (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкту лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодатем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, що здійснює виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей);

• іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухового майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будівлі, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об'єктом застави за іншою угодою;

• споживчий кредит — кредит, який надається фізичним особам — резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Строк повернення кредиту визначається кредитором і позичальником у кредитному договорі та залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності позичальника. Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через поштою або готівкою;

• бланковий кредит може надавати комерційний банк тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення — тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах;

• консорціумний кредит надається позичальнику банківським консорціумом. Це здійснюється шляхом:

а) акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від потреби в кредиті;

в) зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.