Тема 9. Лінгвістичний аналіз публіцистичних текстів – 2 год. План

1. Витоки публіцистичного стилю.

2. Мова газети.

3. Фразеологія у мові сучасних ЗМІ.

4. Синтаксичні конструкції.

ЛІТЕРАТУРА:

основна [1, 2, 5, 8, 17]; додаткова [3, 4, 10, 16, 18].

Основні поняття теми: поняттєві синоніми, стилістичні синоніми, газетні заголовки, публіцистичний стиль.

Зверни увагу!

Публіцистичний стиль (ПС) характерний такими підстилями:

• власне публіцистичним (повідомлення, хроніка, прокламації, відкриті листи, передові статті);

• науково-публіцистичним (великі праці на теми сучасної політики, економіки, літературно-критичні статті, літературно-мистецькі огляди, рецензії);

• художньо-публіцистичним (нариси, фейлетони, мемуари, політичні доповіді).

Тема 10. Лінгвістичний аналіз текстів офіційно-ділового стилю – 2 год. План

1. З історії становлення офіційно-ділового стилю української мови.

2. Графіка текстів офіційно-ділового стилю.

3. Мова ділових паперів.

ЛІТЕРАТУРА: основна [1, 2, 5, 8, 17]; додаткова [3, 4, 10, 16, 18].

Основні поняття теми: законодавчий підстиль, дипломатичний підстиль, юридичний підстиль.

Офіційно-діловий стиль – це стиль документів, офіційного листування, офіційного спілкування.

Він має свої підстилі:

• законодавчий (закони, укази, статути, постанови);

• дипломатичний (декларації, договори міжнародного характеру, меморандуми, угоди, ультиматуми, акти);

• адміністративно-канцелярський (статути, інструкції, постанови, накази, договори).

Тема 11-12. Лінгвістичний аналіз художнього тексту – 4 год. План

1. Тропи.

   2. Епітети.

   3. Порівняння.

   4. Метафори.

2. Художній текст і твір.

ЛІТЕРАТУРА:

основна [1, 2, 5, 8, 17]; додаткова [3, 4, 10, 16, 18].

Основні поняття теми: тропи, порівняння, алітерація, графічні засоби, стилістичні суфікси, полісемія, фразеологізми.

Зверни увагу!

Основні вимоги до написання твору

1. Відповідність темі. Автор має осмислити зміст кожного поняття, що входить у заголовок, з’ясувати коло питань, які варто висвітлити.

2. Змістовність і лаконічність, глибина й повнота розкриття теми. Змістовність твору досягається насамперед глибоким аналізом його ідейно-художньої своєрідності, умінням оперувати літературознавчими поняттями, використовувати літературну критику, історичні свідчення й факти.

3. Доказовість висловленої думки, аргументованість висунутого положення. Твір повинен бути цілеспрямованим, пронизаним головною думкою, якій підкорюються всі інші судження. Робота без основної тези й необхідних доказів перетворюється у виклад випадково збережених у пам’яті уривчастих відомостей про якогось героя або подію.

4. План і логічність, послідовність викладу. Від добре складеного плану залежать глибина й змістовність твору. Кожне нове положення, висунуте автором твору, повинне бути наслідком попереднього, закономірно й природно випливати з нього. Твір, написаний за чітким планом, відрізняє струнка композиція, домірність частин, цілісність викладу.

5. Самостійність мислення. У творі повинно бути відбите власне „я” автора, його думка, знання прочитаного й здатність кваліфіковано аналізувати добуток. Самостійність – це невід’ємна риса твору, однак автор повинен уміти судити самостійно про добуток з позицій істин, уже відомих у літературознавстві, і викладати ці судження своїми словами, так, як він їх розуміє й оцінює.

6. Оригінальність, стильова єдність і виразність оповіді. Твір повинен відрізнятися сукупністю певних мовних засобів, що обумовлюється жанром роботи, власним відношенням автора до того, про що він пише, рівнем загального й мовного розвитку.

7. Незалежно від жанру, типу письмової роботи, індивідуальної манери оповіді, варто пам’ятати про загальні вимоги до твору:

– правильність і чистота (граматична правильність мови, відповідність літературним нормам);

– стислість (підбір слів, що передають саме ті думки, які автор хотів висловити; відсутність у реченні зайвих слів);

– виразність (доступність для розуміння, досконалість мови, відсутність вигадливих слів і зворотів, помилкового пафосу, стандартних висловлювань, словесних штампів, канцеляризмів тощо).

Пам’ятай!

Прийоми дослідження мови тексту художнього твору ґрунтуються на таких принципах:

• характеристика мовних засобів у зв’язку з ідейно-образним змістом твору;

• оцінка мовних фактів у межах смислової структури тексту;

• співвіднесеність стилістичних характеристик мовних елементів з літературними і стилістичними нормами певної епохи;

• врахування авторської позиції.

Вимоги до аналізу нехудожніх текстів:

• визначити мовний стиль тексту;

• назвати ознаки, які це підтверджують;

• з’ясувати модель тексту;

• виявити мовні засоби оформлення;

• до уваги взяти морфемно-словотвірний, лексичний, морфологічний і синтаксичний рівні.