3) Вітчизняна прокуратура після лютневої революції 1917 р.

Важливий історичний етап розвитку прокуратури України почався з Лютневої революції 1917 року, коли була створена і функціонувала як підсистема державної влади України Українська Центральна Рада (листопад 1917р).

Першим законодавчим актом про прокуратуру України був Закон "Про утворення Генерального Суду", у складі якого діяли цивільний, кримінальний та адміністративний департаменти та прокураторія. У прокураторії за штатним розкладом було передбачено посади: старший прокурор, три прокурори, писар і помічник писаря. 4 січня 1918 року Центральна Рада прийняла Закон "Про урядження прокураторського нагляду на Україні", на підставі якого прокураторії створювалися при апеляційних та окружних судах. Прокуратори призначалися Генеральним секретарем судових справ. Наказом Генерального секретаря судових справ №7 від 18 січня 1918 року на посаду старшого прокуратора Генерального суду було призначено Д.В. Маркевича.

З квітня до листопада 1918 року в Україні діє Гетьманат, який розпустив Центральну Раду й уряд і скасував усі її закони. Гетьман України П.П. Скоропадський 8 липня 1918 року затвердив ухвалений Радою Міністрів України Закон "Про утворення Державного Сенату", яким регламентувалися питання організації та діяльності прокуратури.

У листопаді 1918 р. створено Директорію, яку очолив В. Винниченко, а пізніше С- Петлюра. Директорія повернула назву держави Українська Народна Республіка, скасувала закон гетьманського уряду про утворення Державного Сенату і відновила діяльність Генерального Суду, який отримав назву "Надвищий Суд Української Народної Республіки", до штату якого включалася прокураторія. У січні 1919 року Рада Народних Міністрів УНР затвердила штат Надвищого Суду, куди входили 7 прокурорів. Директорія УНР, яку очолював С. Петлюра, незабаром перестала існувати.

На території України сформувалася Радянська республіка, проголошена в грудні 1917 р. у м. Харкові, та було створено уряд - Народний секретаріат і Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК).

4) Прокуратура за радянської доби

Декретом Ради народних комісарів України від 14 лютого 1919 року «Про суд» ліквідовано поряд із судовими установа­ми, які існували на території України до встановлення Ра­дянської влади, і прокурорський нагляд. Після прийняття цього Декрету нагляд за законністю поступово зосереджувався го­ловним чином в Народному комісаріаті юстиції і його місце­вих органах — губернаторських і міських юридичних відділах.

28 червня 1922 року була створена Державна прокуратура УРСР відповідно до постанови ВУЦВК, якою затверджено Положення про прокурорський нагляд. Вона стала прокуратурою «змішаного» типу, в її рамках було поєднано функції дореформеної і пореформеної прокуратури — нагляд за виконанням законів і криміналь­не переслідування, які було пристосовано до нових умов. Державна прокуратура входила до складу Мін'юсту. Керівником прокуратури, як Про­курор республіки, був Народний комісар юстиції УРСР. Пер­шим Прокурором УРСР був призначений Скрипник М.О. На цій посаді він перебував до 5 березня 1927 року.

У безпосередньому віданні Прокурора УРСР був відділ про­куратури, що входив до складу Нарком'юсту УРСР. При про­куратурі УРСР були його помічники, які затверджувалися і звільнялися Президією ВУЦВК на подання Прокурора УРСР. Місцевими органами прокуратури УРСР були призначувані Прокурором УРСР прокурори губерній, які мали помічників, що також призначалися і звільнялися Прокурором УРСР. У зв'язку з організацією Державної прокуратури ВУЦВК 6 вересня 1922 року ухвалив постанову про скасування губер­нських відділів юстиції та їх повітових уповноважених, встанов­ивши, що ці органи мають ліквідовуватися в міру утворення органів прокурорського нагляду.

З утворенням Союзу РСР, ліквідацією губерній та переходом на триступеневу систему управління 10 травня 1925 року були внесені зміни до Конституції УРСР 1919 року. Прокурор рес­публіки став іменуватися Генеральним прокурором республіки. Державна прокуратура як і раніше перебувала у складі Нарком'­юсту УРСР. Народний комісар юстиції одночасно обіймав по­саду Генерального прокурора республіки і входив до складу Ради народних комісарів УРСР. Повноваження Прокуратури УРСР були визначені Положенням про судоустрій УРСР в розділі «Про Державну прокуратуру». Вказане Положення введено в дію по­становою III сесії ВУЦВК від 23 жовтня 1925 року.

З перемогою Жовтня 24 листопада 1917 року прокурорський нагляд був ліквідований і поновлений у 1922 році, спочатку в складі Мін'юсту, потім Верховного Суду. А у 1933 році була створена централізована прокурорська система в межах СРСР, куди ввійшла складовою частиною і прокуратура УРСР, і в цьому статусі перебувала до здобуття Україною незалежності.

З прийняттям Конституції Української РСР 1937 року най­менування Генеральний прокурор було скасовано. Ця посада стала називатись — Прокурор УРСР. Прокуратура республіки повністю підпорядковувалась Прокуратурі Союзу РСР. Проку­рор призначався Генеральним прокурором Союзу РСР і був йому підзвітний. Це положення прийняла і Конституція УРСР 1978 року.

Через 12 років розпочалися демократичні зміни в політично­му та державному житті Союзу РСР. Розширено коло питань, які підлягали віданню Української РСР. У зв'язку з цим були внесені принципові зміни до глави 19 «Прокуратура» Консти­туції УРСР. Прокурор знову став іменуватися Генеральним прокурором. Встановлено, що на посаду він призначається Верховною Радою, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний. Верховна Рада Української РСР 24 серпня 1991 року проголосила створення незалежної самостійної української дер­жави — України. Розпочалася активна боротьба за створення правової бази незалежної держави. Верховна Рада України 5 листопада 1991 року прийняла Закон України «Про прокурату­ру». Цим законом визначені сьогоднішні завдання, функції та повноваження органів прокуратури.

Тепер за Законом України «Про прокуратуру», виходячи із встановленої системи органів прокуратури, всю систему і Ге­неральну прокуратуру очолює Генеральний прокурор України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайон­ні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури, до яких належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Чорноморського флоту та Військово-Морських сил України (на правах обласних), військові проку­ратури гарнізонів (на правах міських) очолюють відповідні про­курори.

Сучасна держава потребує встановлення і зміцнення режиму законності, важливим інструментом якого є спеціалізований орган — прокуратура України. В умовах необхідності нагляду за додержанням законів у випадках, визначених законом, а та­кож виконання інших функцій, передбачених Конституцією, властивими тільки прокуратурі способами і методами в різних сферах державного і громадського життя з особливою гостро­тою постає питання про правове забезпечення прокурорського нагляду.