Дієприкметник.

В українській мові майже повна відсутність у ній активних дієприкметників теперішнього часу із суфіксами –уч, -юч, -ач, -яч. Слід уникати такі форми: пишучий, виступаючий. Замість подібних форм існують замінники:

- іменники (нападаючий - нападник);

- прикметники (захоплюючий - захопливе)

- нема однослівних замінників, використовуються підрядні речення: студент, який пише.

Лексичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.

Офіційно-діловий стиль (ОДС) – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно - об’єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.

У результаті багатовікового розвитку в ОДС сформувалися такі мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:

1. широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій);

2. наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);

3. обов’язкова відсутність будь-який авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;

4. синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викладати двозначності сприймання.

Лексичні особливості текстів наукового стилю мовлення.

До слова в тексті наукового стилю мовлення ставляться таки вимоги: воно повинно відповідати нормам української літературної мови;

відповідати ознакам стилю; його вибір повинен бути вмотивований доцільний.

Слова щодо стильової характеристики повинні бути книжними, нейтральними. В письменному мовленні – книжні. А в усному мовленні – розмовні. Розмовні – багатозначні, в певних ситуаціях можуть тлумачитись по різному. Книжні – однозначні, значення їх чітко окреслені ( загально – наукові поняття, слова з абстрактним значенням ). Приклади – компонент, еволюція, сумісництво, функціонування.

Також використовуються слова з незначним відтінком книжності – це дієслово з суфіксом – ува - - юва – ( дотримувати ), від дієслівних іменників на – ння - , -ття - ( відкриття). Слова повинні бути з погляду на їхню емоційно - експресивну характеристику нейтральними. Особливу увагу треба звертати на урочисті книжні слова, не слід “ високе “ слово вставляти в текст суто – ділового характеру.

Для наукової мови синонімія не характерна. В науковому стилі мовлення використовуються іншомовні слова які або дістали міжнародне визнання або не мають еквівалента в нашій мові.

Крім загальновживаної лексики наукового стилю існують терміни.

Синтаксичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.

О.Д.С. служить для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті; законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Він має такі синтаксичні особливості:

1. в О.Д.С. переважає прямий порядок слів, що передає загальний зміст речення без спеціального наголошення його окремих елементів: підмет ставиться перед присудком; узгоджуване означення перед означуваним словом; неузгоджене означення одразу після нього; вставні слова переважно на початку речення. Вони вказують на висловлене раніше, систематизують виклад, служать для пояснення окремих слів, відсилають до джерел.

використання непрямого порядку слів виправдане у тому випадку коли потрібно виділити якусь частину інформації. Тоді присудок або обставина виноситься на початок речення.

2. використовується речення розповідного характеру, окличні речення можливі при звертанні у діловому листуванні.

3. переважно вживається непряма мова. До прямої звертаються тоді, коли дослівна передача тексту необхідна.

4. синтаксис визначається великою кількістю інфінітивних конструкцій у ділових текстах.

5. у реченнях в О.Д.С. велику питому увагу мають розщепленні присудки. Розщепленні присудки стають стандартизованими засобами висловлювання. Слід чітко вживати розщепленні присудки: допоміжні дієслова можуть сполучатися не з усіма віддієслівними іменниками. Допоміжні дієслова можуть вносити семантичні нюанси.

6. в О.Д.С. переважають прості речення, які поширюються за рахунок:

   • вставних словосполучень і слів;

   • дієприкметникових та дієприслівникових зворотів;

   • перерахування однорідних членів речення;

   • нанизування відмінкових форм.