- •Роль мови в суспільному житті.
- •Місце української мови серед інших мов світу
- •Основні положення законодавчих актів щодо функціонування української мови
- •Мовна політика в контексті державотворення.
- •Функції мови. Комунікативна функція як основна функція мови.
- •Гносеологічна та експресивна функції мови.
- •Поняття “мовна норма”, типи мовних норм, приклади порушення мовних норм внаслідок інтерференції.
- •Публіцистичний стиль української мови.
- •Офіційно-діловий стиль української мови.
- •Науковий стиль української мови.
- •Художній та розмовний стилі.
- •Вимоги до написання тексту документів.
- •Дефініція терміна; джерела походження, способи утворення, роль для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Особливості використання неологізмів та запозичень.
- •Джерела лексичних запозичень.
- •Роль синонімії для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Труднощі використання паронімів
- •Основні вимоги до оформлення цитат.
- •Основні вимоги до оформлення бібліографії. Необхідність уніфікації бібліографічних посилань.
- •Роль фразеології для збагачення української мови.
- •Сутність понять “культура мовлення” і “культура мови”. Роль культури мовлення у професійній діяльності.
- •Вимоги до усного ділового мовлення.
- •Особливості використання формул мовленнєвого етикету і невербальних засобів комунікації в професійному спілкуванні.
- •Морфологічні особливості текстів офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Особливості використання іменників у ділових паперах
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник.
- •Дієслово.
- •Дієприкметник.
- •Лексичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Лексичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Основні принципи семантизації термінологічної лексики.
- •Особливості використання дієслівних форм в текстах офіційно-ділового та наукового стилів.
- •Разом пишуться:
- •Аналіз орфоепічних та синтаксичних норм української і російської мов.
- •Російська мова – Українська мова
- •Позиційні евфонічні чергування в українській мові.
- •Порівняльна характеристика складних випадків керування (укр. І рос.) в текстах офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Труднощі перекладу процесових понять.
- •Особливості узгодження підмета з присудком у наукових текстах.
- •Недоліки ділового мовлення (суржик, плеоназм, тавтологія тощо).
Дієприкметник.
В українській мові майже повна відсутність у ній активних дієприкметників теперішнього часу із суфіксами –уч, -юч, -ач, -яч. Слід уникати такі форми: пишучий, виступаючий. Замість подібних форм існують замінники:
- іменники (нападаючий - нападник);
- прикметники (захоплюючий - захопливе)
- нема однослівних замінників, використовуються підрядні речення: студент, який пише.
Лексичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
Офіційно-діловий стиль (ОДС) – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно - об’єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.
У результаті багатовікового розвитку в ОДС сформувалися такі мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:
широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій);
наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);
обов’язкова відсутність будь-який авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;
синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викладати двозначності сприймання.
Лексичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
До слова в тексті наукового стилю мовлення ставляться таки вимоги: воно повинно відповідати нормам української літературної мови;
відповідати ознакам стилю; його вибір повинен бути вмотивований доцільний.
Слова щодо стильової характеристики повинні бути книжними, нейтральними. В письменному мовленні – книжні. А в усному мовленні – розмовні. Розмовні – багатозначні, в певних ситуаціях можуть тлумачитись по різному. Книжні – однозначні, значення їх чітко окреслені ( загально – наукові поняття, слова з абстрактним значенням ). Приклади – компонент, еволюція, сумісництво, функціонування.
Також використовуються слова з незначним відтінком книжності – це дієслово з суфіксом – ува - - юва – ( дотримувати ), від дієслівних іменників на – ння - , -ття - ( відкриття). Слова повинні бути з погляду на їхню емоційно - експресивну характеристику нейтральними. Особливу увагу треба звертати на урочисті книжні слова, не слід “ високе “ слово вставляти в текст суто – ділового характеру.
Для наукової мови синонімія не характерна. В науковому стилі мовлення використовуються іншомовні слова які або дістали міжнародне визнання або не мають еквівалента в нашій мові.
Крім загальновживаної лексики наукового стилю існують терміни.
Синтаксичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
О.Д.С. служить для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті; законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Він має такі синтаксичні особливості:
в О.Д.С. переважає прямий порядок слів, що передає загальний зміст речення без спеціального наголошення його окремих елементів: підмет ставиться перед присудком; узгоджуване означення перед означуваним словом; неузгоджене означення одразу після нього; вставні слова переважно на початку речення. Вони вказують на висловлене раніше, систематизують виклад, служать для пояснення окремих слів, відсилають до джерел.
використання непрямого порядку слів виправдане у тому випадку коли потрібно виділити якусь частину інформації. Тоді присудок або обставина виноситься на початок речення.
використовується речення розповідного характеру, окличні речення можливі при звертанні у діловому листуванні.
переважно вживається непряма мова. До прямої звертаються тоді, коли дослівна передача тексту необхідна.
синтаксис визначається великою кількістю інфінітивних конструкцій у ділових текстах.
у реченнях в О.Д.С. велику питому увагу мають розщепленні присудки. Розщепленні присудки стають стандартизованими засобами висловлювання. Слід чітко вживати розщепленні присудки: допоміжні дієслова можуть сполучатися не з усіма віддієслівними іменниками. Допоміжні дієслова можуть вносити семантичні нюанси.
в О.Д.С. переважають прості речення, які поширюються за рахунок:
вставних словосполучень і слів;
дієприкметникових та дієприслівникових зворотів;
перерахування однорідних членів речення;
нанизування відмінкових форм.
