- •Роль мови в суспільному житті.
- •Місце української мови серед інших мов світу
- •Основні положення законодавчих актів щодо функціонування української мови
- •Мовна політика в контексті державотворення.
- •Функції мови. Комунікативна функція як основна функція мови.
- •Гносеологічна та експресивна функції мови.
- •Поняття “мовна норма”, типи мовних норм, приклади порушення мовних норм внаслідок інтерференції.
- •Публіцистичний стиль української мови.
- •Офіційно-діловий стиль української мови.
- •Науковий стиль української мови.
- •Художній та розмовний стилі.
- •Вимоги до написання тексту документів.
- •Дефініція терміна; джерела походження, способи утворення, роль для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Особливості використання неологізмів та запозичень.
- •Джерела лексичних запозичень.
- •Роль синонімії для збагачення лексичного фонду української мови.
- •Труднощі використання паронімів
- •Основні вимоги до оформлення цитат.
- •Основні вимоги до оформлення бібліографії. Необхідність уніфікації бібліографічних посилань.
- •Роль фразеології для збагачення української мови.
- •Сутність понять “культура мовлення” і “культура мови”. Роль культури мовлення у професійній діяльності.
- •Вимоги до усного ділового мовлення.
- •Особливості використання формул мовленнєвого етикету і невербальних засобів комунікації в професійному спілкуванні.
- •Морфологічні особливості текстів офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Особливості використання іменників у ділових паперах
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник.
- •Дієслово.
- •Дієприкметник.
- •Лексичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Лексичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів офіційно-ділового стилю мовлення.
- •Синтаксичні особливості текстів наукового стилю мовлення.
- •Основні принципи семантизації термінологічної лексики.
- •Особливості використання дієслівних форм в текстах офіційно-ділового та наукового стилів.
- •Разом пишуться:
- •Аналіз орфоепічних та синтаксичних норм української і російської мов.
- •Російська мова – Українська мова
- •Позиційні евфонічні чергування в українській мові.
- •Порівняльна характеристика складних випадків керування (укр. І рос.) в текстах офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
- •Труднощі перекладу процесових понять.
- •Особливості узгодження підмета з присудком у наукових текстах.
- •Недоліки ділового мовлення (суржик, плеоназм, тавтологія тощо).
Порівняльна характеристика складних випадків керування (укр. І рос.) в текстах офіційно-ділового та наукового стилів мовлення.
Інформація, яка міститься в службовому документі повинна бути виражена максимально точно і виражена максимально точно і зрозуміло для адресата. Недостатньо чітке формування, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого _ викривлює зміст написаного.
1. Особливо часто помилки виникають внаслідок того, що при дієсловах, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток, наприклад: у доповіді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами.
2. Порівняємо: опанування – методами, але вдосконалення методів; значить спільний додаток тут неможливий. Ще приклад ... для організації має на активі політичні дії замало самого інформування, повідомлення фактів. Порівняймо: повідомлення – факти , інформувати про факти; спільний додаток неможливий.
3. Близькозначні слова можуть вимагати після себе неоднакових відмінків; ми підмінюємо одне слово іншим, зберігаючи спосіб керування – і робимо помилку. Ось які близькозначні слова найчастіше взаємозамінюються (зверніть увагу на те, яких відмінків після себе вони вимагають): властивий (кому?) і характерніші (для кого?), опанувати (що) і оволодіти (чим?), завідувач (чого?) і завідуючий (чим?), сповнені (чого?) і наповнений (чим?), основний (на чому?) і заснований (ким?), багата (на що?) і славиться (чим?), дорівнювати (чому?) і рівнятися (на що?), торкатися (чого?) і доторкатися (до чого?).
4. Часом помилка є результатом нерозрізнення засобів української і російської мов, те саме(за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від додатків неоднакових відмінкових форм, порівняймо.
Російська мова благодарить (кого?) причинять (что?) снабжать (чем?) нуждаться (в чём?) подражатиь (кому?) |
Українська мова дякувати (кому?) завдавати (чого?) постачати (що) потребувати (що?) наслідувати (кого) |
Як бачимо, наведені дієслова, хоч і тотожні за значенням в обох мовах, вимагають після себе неоднакових відмінкових форм.
Те саме за змістом дієслово в обох мовах може мати різні прийменники (при наявності прийменникового типу керування), порівняймо:
Російська мова подготовиться к стремиться к предупреждать о(об) думать о(об) забота о(об) случилось по вине работать по совместительству выполнять по (распоряжению) обратиться (по адресу) |
Українська мова підготуватися до прагнути до попереджувати про думати про пілкування про трапилось через працювати за (сумісництвом) виконувати зха (розпорядженням) звернутись на (адресу) та ін. |
5. У діловому стилі є ряд особливо часто повторювання усталених словосполучень дієслівного типу, де вибір прийменників неможливий. Так, лише витрати на ..., відрахування на…,покладається на ... та ін.
Тому при складанні службових документів особливо важливо стежити за правильністю вживання прийменників в усталених словосполученнях.
