Особливості використання неологізмів та запозичень.

Неологізми – це слова, що позначають нові поняття і предмети. Їх поділяють на дві групи:

I група:неологізми, що стали термінами, їх доцільно використовувати

у діловій мові. Наприклад: автосалон, телефакс, фінанси та інше.

II група – це неологізми-професіоналізми, їх не варто вживати у офіційно-діловій мові, якщо в українській мові є їхні відповідники. Наприклад:авторитет-повага, пошана;

апеляція-звертання.

У науковому стилі мовлення широко використовуються іншомовні слова. Слід вживати лише ті іншомовні слова, які дістали міжнародного значення, або не мають еквівалента в українській мові. Недоцільно вживати іншомовне слово, коли у нього є український відповідник з тим самим обсягом значення (наприклад: домінувати-переважати, прерогатива-перевага).

Укладач тексту повинен враховувати хто буде знайомитися з текстом, щоб цій людині були зрозумілі іншомовні слова. Треба також використовувати іншомовні слова лише в тому значенні, у якому вони зафіксовані в сучасних словниках, а якщо є синоніми, то треба добирати найточніші відповідники, виходячи з контексту. Не можна використовувати в одному документі або тексті іншомовне слово та його український відповідник.

Джерела лексичних запозичень.

У сучасній українській мові є активним процес запозичення з інших мов. Яке значення (позитивне чи негативне) він має для розвитку української мови?

Джерелом поповнення лексики сучасної української мови, зокрема її ділового мовлення, є іншомовні слова.

У словниковому складі української мови особливе місце посідають запозичення грецького походження-грецизми. Це назви рослин, тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил; назви побутових предметів: парус, миска, ванна; поняття церковно-релігійні: вівтар, архангел, ангел, амвон, антихрист.

В українській мові чимало слів латинського походження, вони належать переважно до понять науки, техніки, мистецтва, політичних і суспільних відносин, медичної, юридичної термінології. Наприклад: індустрія, реакція, мотор, меридіан, аргумент, префікс, ангіна, операція, ординатор, консиліум, юстиція, прокурор, юрист, нотаріус, ректор.

З французької мови запозичені слова, що стосуються побуту, предметів одягу, науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичні, технічні та військові терміни. Наприклад: люстра, абажур, маскарад, браслет, одеколон, пудра, ридикюль, портьєра, мотив, сюжет, афіша, актор, суфлер.

Англійські запозичення вживаються в українській лексиці, що стосується техніки, політики, спорту, мореплавства, транспорту, одягу, їжі, напоїв. Наприклад: менеджер, шоу, бізнес, конвеєр, трест, тролейбус, комбайн, тунель, лідер.

Входячи в українську мову, іншомовні слова засвідчували чутливість лексики до змін у житті суспільства-політичних, економічних та культурних-і водночас збагачували словниковий склад нашої мови.

Роль синонімії для збагачення лексичного фонду української мови.

Синоніми (гр. — однойменний) — слова, близькі або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття. Синоніміка — сукупність синонімів певної мови; розділ лексикології, що вивчає синоніми. Синоніми відріз­няються відтінками значень або стилістичним забарвленням чи обома цими ознаками. Напр.: хуртовина, завірюха, буран, заметіль, хуга, віхола, метелиця, сніговій, сніго­війниця, сніговиця, хурделиця.

Українська мова, як загалом і всі слов'янські мови, відзначається ряснотою синонімів. Ось як зветься в українській мові лінія зіткнення неба з землею: обрій, горизонт, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай. Для поняття «завдавати ударів» українська мова має такі слова: бити, бичувати, шмагати, періщити, шпарити, сікти, стьобати, батожити, маніжити, чесати, чухрати, дубасити, духопелити, бухати, гатити, гамселити, гателити, голомшити, колошматити, лупити, лупцювати ...

Українська синоніміка, як і синоніміка будь-якої мови, „створювалася впродовж історичного розвитку мови. Насамперед виникнення синонімів пов'язане з ходом пізнання людиною навколишнього світу, з дедалі глибшим осягненням ознак, властивостей, рис предметів і явищ. У процесі пі­знання виникає потреба не тільки назвати якесь явище, а й висловити свою думку про нього, виявити ставлення до ньо­го. Так виникають синоніми ідеографічні й стилістичні

Ідеографічні (значеннєві) сино­німи відрізняються відтінками значення (дивувати, вражати, приголомшувати, потрясати). Ці синоніми забезпечують можливість передавати відтінки того самого поняття, оскіль­ки на його позначення існує кілька слів: дивувати — «викли­кати подив незвичайністю» («Вродою все я село дивувала».— Я. Щоголів), вражати — «викликати подив або захоплення надмірним виявом чогось» («Його вразило й те, що, їх довго не впускали в двір».— В. Кучер), приголомшувати — «справ­ляти надзвичайно сильне враження» («Несподіване лихо при­голомшило Гната».— М. Коцюбинський), потрясати — «гли­боко зворушувати, хвилювати до глибини душі» («Зойк материнського серця потряс його сильніше за вибух».— Я. Ваш). Візьмімо ще один синонімічний ряд: відомий, ви­датний, знаменитий (славнозвісний), де відомий (напр.: уче­ний) підкреслює те, що він не рядовий, а досить популярний; видатний має порівняльний характер, знаменитий (славно­звісний) те саме, що перші два разом узяті, але набагато вищою мірою. Палати й горіти означають «давати жар», але перше Слово називає дію більш інтенсивно.

Стилістичні синоніми характеризуються закріпленістю за певним стилем і більш або менш виразним емоційним забарвлен­ням. З-поміж синонімів ознаки і симптоми перше слово нейтральне, друге має забарвлення книжності, науковості (це не просто ознака, а сукупність ознак, характерний вияв якогось явища). У синонімічному ряду осягати, розу­міти, метикувати перше слово книжне, друге нейтральне, третє розмовне.

Синоніміка збагачується також словами іншого походження (атеїст — безбожник, унікальний — рідкісний, ек­земпляр — примірник, біном — двочлен, дисперсія — розсі­яння). Синонімічні ряди зростають і внаслідок розвитку ба­гатозначності: пильний (уважний), пильний (терміновий, не­відкладний), пильний (старанний).

У синоніміці найяскравіше виявляється багатство мови. Уміле й доречне використання синоніміки — один з найваж­ливіших показників майстерності. На основі синонімії будуються такі стилістичні яви­ща, як перифраза (перифраз) — описовий зворот мови, за допомогою якого передається зміст іншого слова не пря­мо, а через характерні ознаки: чарівниця українського кону (Марія Заньковецька), хитрюща згубниця курей (лисиця) та евфемізм — слово або вислів, що пом'якшує або завуа­льовує зміст сказаного: ви помиляєтеся, ваші слова не зовсім відповідають істині (замість ви брешете); заснути на­віки замість померти; міні-зачіска замість лисина.

Синонімія якнайкраще репрезентує лексичне багатство мови, є невичерпним джерелом стилістики.