3.2. Методологія аналізу вигід і витрат

Аналіз вигід і витрат (cost-benefit analysis) – метод кількісного аналізу ефективності суспільних програм, проектів, результатом якого є оцінка чистих суспільних вигід від результатів впровадження програми.

Чисті суспільні вигоди – різниця між суспільними вигодами та суспільними витратами.

Суспільні вигоди – сумарна грошова оцінка позитивних результатів й наслідків реалізації програм для суспільства в цілому й окремих груп.

Суспільні витрати – сумарна грошова оцінка затрат ресурсів на реалізацію програми та втрат, що виникають внаслідок реалізації програми, для суспільства в цілому та для окремих груп.

Ключові проблеми аналізу вигід і витрат

1 Оцінка суспільних вигід і витрат (за суспільно ефективними цінами), пов'язаних з даним рішенням, у ті моменти часу, коли ці вигоди і витрати виникають; фактично йдеться про про оцінку приросту суспільних вигід і витрат у випадку прийняття даного рішення.

2 Відносна оцінка цінності вигід і витрат для різних моментів часу, яка базується на визначенні суспільно ефективної норми міжчасових переваг (ставки дисконтування).

3 Оцінка ризикованості рішення та втрат суспільного добробуту, пов'язаних з ризикованістю даного рішення.

4 Визначення цінності для суспільства розподілу вигід і витрат даного рішення серед людей з різним рівнем добробуту.

До основних принципів аналізу ми можемо віднести:

- Врахування „точки зору”

- Врахування інтересів всіх стейкхолдерів програми

- Врахування цінності часу

- Використання невикривлених (ефективних, „тіньових”) цін при оцінюванні затрат і результатів

- Врахування ризиків

- Визначення альтернативних варіантів реалізації програми й орієнтація на найефективніший варіант

Етапи аналізу витрат і вигід

1. Потреби, обмеження, завдання, цілі, точка зору.

2. Формулювання альтернатив

3. Дані про витрати і вигоди з розподілом у часі.

4. Дисконтування вигід і витрат з урахуванням невикривлених цін.

5. Детермінований аналіз

6. Аналіз чутливості

7. Аналіз з урахуванням ризиків

8. Рекомендації для ухвалення рішення

Аналіз результативності витрат (інша назва: Аналіз витрат і результативності - cost-effectiveness analysis) – метод кількісного співставлення результатів реалізації суспільних програм (проектів) із суспільними витратами, пов’язаними із реалізацією програми (проекту).

3.3. Державна регуляторна політика в контексті ефективності і результативності.

До основних документів що регулюють дане питання відносимо

1. Закон України „Про засади державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності”(№ 1160-IV від 11.09.2003)

2. Постанова КМУ “Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта” від 11.03.2004 р. N 308

3. Постанова КМУ і Нацбанку України “Про затвердження методик проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта Національного банку України” від 14.04.2004 р. N 471

Сфери державного регулювання:

1. регулювання цін на блага;

2. регулювання (обмеження) входження на ринок: видача ліцензій на право відкриття бізнесу;

3. сприяння входженню в ринок (або недопущення до нього);

4. встановлення стандартів якості;

5. прямий розподіл ресурсів (напр., природних);

6. прямі і непрямі субсидії чи позики як засоби впливу на забезпечення благами окремих сегментів ринку;

7. сприяння конкуренції (антимонопольне законодавств); регулювання монополій, ціноутворення, рекламної діяльності.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11 вересня 2003 року N 1160-IV, визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності – напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, , зменшення втручання держави у діяльніснедопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актівть суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України (з Господарського кодексу України)

Регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторний орган - ВР України, Президент України, КМУ, Нацбанк України, Нацрада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, ВР АРК, РМ АРК, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.

Регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

В статті 4 вище зазначеного закону визначені основні принципи державної регуляторної політики:

доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Згідно статті 8. Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен:

1. визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми;

2. обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання;

3. визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта;

4. визначити цілі державного регулювання;

5. визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин;

6. аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей;

7. описати механізми і заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта;

8. обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта;

9. обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави;

10. обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені;

11. оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги;

12. оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта;

13. обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта;

14. визначити показники результативності регуляторного акта;

15. визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.