Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ XVII.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
59 Кб
Скачать
☆

Література:

основна

  1. Зарубіжні письменники: Енциклопедичний довідник. В 2 томах. – Т.2. Л-Я. – Тернопіль: Богдан, 2005. – С. 487-491.

  2. Давиденко Г.Й., Величко М.О. Історія зарубіжної літератури ХVІІ-ХVІІІ ст.: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – С. 183-186.

  3. Ніколенко О.М. Бароко, класицизм, просвітництво. Література ХVІІ-ХVІІІ ст.: Посібник для вчителя. – Харків: Ранок, 2003. – С. 142-149.

додаткова

  1. Абабінана Н. В. Подорож до ліліпутії. Заключний урок за романом Дж.Свіфта «Мандри Гулівера» // Зарубіжна література. – 2004. – № 6. – С. 41-43.

  2. Богдан Л. Життя та літературна діяльність Дж.Свіфта // Зарубіжна література. – 2005. – № 21-24. – С. 63-68.

  3. Онуфрійчук Н. Його величність Сміх. За романом Дж.Свіфта «Мандри Гулівера» // Зарубіжна література. – 2004. – № 48. – С. 13-16.

  4. Орел В.Я. «Я пишу не заради слави…» Підсумковий урок за твором Дж.Свіфта «Мандри Гулівера» // Зарубіжна література. – 2003. – № 10. – С. 24-26.

  5. Стрілецький О.Р. «Жадання бачити чужі країни». Творчість Дж.Свіфта: система уроків // Всесвітня література та культура. – 2004. – № 1. – С.23–26.

  6. Сюндюков І. Із життя ліліпутів. Дж.Свіфт: реальність «казки для дорослих» // Зарубіжна література. – 2003. – № 46. – С. 22-23.

  7. Усатова К. Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гулівера. Система уроків за твором Дж.Свіфта // Зарубіжна література. – 2004. – № 48. – С. 7-13.

  8. Ялтанець Т.Л. Сатира англійського просвітника. Урок за романом Дж.Свіфта «Мандри Гулівера» // Всесвітня література та культура. – 2003. – № 11. – С.27–28.

Практичне заняття 5

Втілення ідеї «природної людини» у повісті Вольтера «Простодушний»

План

  1. Особливості філософських повістей Вольтера і традиції класицизму.

  2. Тема, ідея, сюжет повісті «Простодушний».

  3. Характеристика головного героя. Полеміка Вольтера з Ж.Ж.Руссо щодо теорії про «природну людину».

  4. Проблема кохання у повісті. Образ Сент-Ів.

  5. Проблема релігії та викриття церковної реакції у творі.

Основні терміни:

Гугеноти – французькі протестанти-кальвіністи (ХVІ-ХVІІст.), які переслідувались католицькою церквою й урядом.

Єзуїт – член католицького ордену «Товариство Ісуса»; пер. підступна, підла людина.

Єретик – людина, яка відступилась від догми панівної релігії, послідовник єресі (релігійне вчення, що заперечує догми та організаційні форми панівної церкви); пер. людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил.

Кальвінізм – заснована Жаном Кальвіном (1509-1564) система протестантизму, мала за основу вчення про визначення одних людей як «божих обранців» а інших – «засуджених богом», що, однак, не виключало активної діяльності людини. Кальвіністи вважали доброчинними помірність, бережливість, проповідувався режим мирського аскетизму.

Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням. Вид епічного твору середньої чи великої форми, побудованого у вигляді оповіді про події у їх звичайній послідовності.

Філософська повість містить глибоку ідею, світоглядну концепцію.

«Природна людина» – нова концепція людини й культури, висунута Ж.Ж.Руссо, ідеалом якого була вільна «природна» людина зі здоровими інстинктами й устремліннями, яка відчула зв'язок з природою і керується законами добра й совісті. Руссо стверджував право людини на вільне існування відповідно до її нахилів та душевних поривань, підкреслював багатство душі, возвеличував «життя серця», протиставляючи його розуму. Серце Руссо розумів як втілення істини та високих моральних якостей, саме воно, на його думку, забезпечує зв'язок людини з природою.

Сатира – див. вище.

Сарказм – див. вище.

Янсенізм – релігійно-політична течія, розповсюджена в Голландії і Франції у ХVІІ-ХVІІІ ст. Різновид католицизму, що в багатьох настановах тяжів до протестантизму, близький до кальвінізму. Був ідеологією тих верств дворянської і буржуазної інтелігенції, які були незадоволені засиллям католицької церкви, що підтримувала феодально-абсолютистські порядки.