"Неочікувана радість"

Неочікувана радість — це психологічний стан задоволення від того, що результати діяльності людини виявилися вищими від очікуваних. З педагогічної точки зору неочікувана радість є результатом спланованої діяльності вчителя. Однак і в такій ситуації для вчителя радість може стати неочікуваною, якщо результати дитини перевищили всі очікування вчителя.

Сутність прийому "Сходи", або "Стань у стрій" — вчи­тель веде вихованця поступово вгору, крок за кроком підіймаючись разом з ним сходинками знань, психологічного самовизначення, знаходження віри в себе та оточуючих. Ко­ротко розкриємо етапи цього прийому.

Етап 1. "Психологічна атака" — переломити стан психо­логічної напруги, створити умови для входження в емоційний контакт учителя з учнем.

Етап 2. "Емоційне блокування" — обмежувати розгортан­ня образи, розчарування, втрати віри у власні сили; допомог­ти школяреві переосмислити свою невдачу, знайти її причину з позиції: "неуспіх — випадковий, успіх — закономірний"; пе­реорієнтувати учня з песимістичної оцінки подій на оптимістичну.

Етап 3. "Вибір головного напрямку" — встановити центр психологічної напруги особистості, знайти шляхи його нейт­ралізації.

Етап 4. "Вибір рівних можливостей" — створити для пев­ного школяра приблизно рівні з однокласником можливості виявити себе.

Етап 5. "Неочікуване порівняння" — порівняти роботу, зроблену декількома учнями, при цьому показавши найкращі відмітні якості праці учня, задля яких проводиться цей прийом.

Етап 6. "Стабілізація" — створити умови, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала однора­зовою, а, по можливості, часто повторювалася.

Прийом "Даю шанс" — раніше підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувано для самої себе розкрити власні можливості, здібності. Але якщо ситуація виникла поза планом учителя, то його головне за­вдання — не пропустити такий шанс, правильно відреагувати, оцінити вчинок учня.

"Прийом "Сповідь" — розкриття перед учнями стану своєї душі, щире звернення до найкращих дитячих почуттів. Однак він може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчителем відповідної реакції учнів.

"Загальна радість"

Загальна радість може бути підготовленою вчителем, може бути спонтанною, помітною, непомітною, висловленою, невисловленою. Загальною радістю можна вважати "ті реакції колективу, що дають можливість дитині відчути себе задово­леною, стимулюють її зусилля, мають потрібні наслідки як для самої дитини, так і для оточуючих" [1, с.79]. Така радість особливо важлива для підлітків, яких цікавить думка однолітків.

Прийом "Стеж за нами" використовуємо для категорії дітей "Невпевнені" з інтелектуальною занехаяністю, з ліноща­ми думки. Такі діти доброзичливі і мають добрі стосунки як з учителями, так і з товаришами. Сенс педагогічних дій по­лягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість ви­знання в собі інтелектуальних сил.

Етап 1. "Діагностика інтелектуального фонду колективу" для виявлення особистості школяра, з яким можна працювати за цим прийомом.

Етап 2, "Вибір інтелектуального спонсора," тобто людини, яка з задоволенням буде ділитися своїми знаннями з іншими. Тут доречно згадати про шефство старшокласників над учня­ми молодших класів, найкращих учнів класу над відстаючи­ми. Головне для цього етапу — правильна мотивація діяль­ності спонсора.

Етап 3, "Фіксація результату і його оцінка". Тут важливо, щоб усі учні дізнались про таку діяльність і забажали також взяти в ній участь.

Прийом "Емоційний сплеск" — дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його величезні інтелектуальні можливості, та звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання.

Прийом "Обмін ролями" дає учням можливість проявити себе. Вчитель показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують. Цей прийом може бути вико­ристаний як щодо окремої особистості, так і щодо шкільного колективу, наприклад у "День самоврядування".

Прийом "Зараження" складається з кількох етапів:

Етап 1. "Позитивна єдність емоційного й інтелектуального фону колективу". "Заразити" дитячий колектив інтелектуаль­ною радістю можна лише в разі, коли успіх окремого школяра стає стимулом для успіху інших, переростає в успіх ба­гатьох, а усвідомлення цього успіху викликає радість усіх.

Етап 2. "Вибір гносіоносія" — потужного джерела інте­лектуального зараження. Це може бути як учень, так і авторитетне на певний період часу та потреби джерело пізнання. Від правильного вибору гносіоносія залежить результат інте­лектуального зараження.

Етап 3. "Створення ситуації змагання". Завдання педагога на цьому етапі припускає виявлення гідного "суперника" й утримання ситуації інтелектуально-творчого змагання під пе­дагогічним контролем.

Етап 4. "Вибір адекватних стимулів змагання". Стимул у цьому прийомі повинен бути привабливим для учнів, при втраті своєї актуальності швидко змінювати свою форму, тобто виступати як рухлива категорія.

Формула управління процесом зародження загальної ра­дості має приблизно такий вигляд: здійснена (або неочікувана) радість школяра + підтримка педагога + "зараження" ок­ремих членів колективу + підтримка вчителем "заражених" + розширення масштабів "зараження" + поява нових стимулів до саморозвитку інтересів = загальна радість.

"Сімейна радість"

Здебільшого батьки стоять на найбільш ідеальній з точки зору педагогіки позиції: безпідставно або з підставою, проте вірять у найкращі якості своєї дитини, впевнені в світлому і прекрасному майбутньому своїх дітей. Сімейна радість ство­рюється, перш за все, в самій сім'ї, і ніхто інший не в змозі зробити те, на що здатна сім'я, яка розуміє всю міру своєї відповідальності за результат виховання дитини. Сімейна радість породжується не стільки зусиллями вчителів, шко­лярів, скільки здатністю батьків тверезо глянути на можли­вості своїх дітей, реально оцінити їхні досягнення.

"Радість пізнання"

Знання завжди були одним із джерел поступу особистості. Справжній учитель, який сам переживає радість пізнання но­вого, завжди прагне розділити її з учнями, створити будь-якій дитині "ситуацію успіху", що дозволяє і йому відчути цю саму радість пізнання.

Сутністю прийому "Еврика" є прагнення вчителя активізу­вати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих уже науці фактів. Оточуючі — учасники творчого процесу, що" спонукає і їх мислити, відкривати для себе раніше відоме. Для вчителя головне ж — створити умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, неочікувано для себе дохо­дить висновку, що розкриває всю красу процесу пізнання.

Прийом "Навмисна помилка" останнім часом дістав ши­роке визнання в школі як прийом, що активізує увагу учнів. Однак використовувати його рекомендується на матеріалі, вже відомому учням: при перевірці знань.

Прийом "Лінія горизонту" може бути використаний як са­мостійний прийом або бути наслідком прийому "Еврика", якщо учень колись відкрив для себе захопленість від пошуку нового, занурення в світ невідомого і може вже постійно прямувати до пошуку, незважаючи на труднощі і тимчасові невдачі.