IX. Питання для обговорення

1. Що таке нові інформаційні технології?

2. Які відмітні риси інформаційного суспільства?

3. Що таке нові інформаційні технології навчання?

4. Які інформаційні технології є предметом вивчення на уроках інформатики в школі?

5. Що таке телекомунікаційні технології?

6. Сформулюйте мету та завдання HIT навчання.

7. Розкрийте основні складові HIT навчання.

8. Опишіть педагогічні можливості HIT при вивченні предметів шкільного циклу.

9. Що таке програмно-педагогічні засоби? Які різновиди навчальних комп'ютерних програм ви знаєте?

10. Які нові можливості надають HIT у керуванні освітою?

11. Які перспективи використання HIT у навчанні?

X. Література

1. Бордовский Г.А., Извозчиков В.А., Исаев Ю.В., Морозов В.В. Информатика в понятиях и терминах: Книга для учащихся старших классов средней школы. — М.: Просвещение, 1991. — 208 с.

2. Жалдак М. И. Система подготовки учителя к использованию ин-формационных технологий в учебном процессе. — М., 1989. — 48 с.

3. Концепция информатизации образования // Информатика и образование. — 1988. — № 6. — С. 3—31.

Технологія колективного творчого виховання (за і. II. Івановим)

Кожна справа — з користю, інакше — навіщо.

Кожна справа — людям, інакше — навіщо.

Кожна справа — творчо, інакше — навіщо.

Наша мета — щастя людей!

Ми переможемо — інакше бути не може!

Із заповідей комунарівців

І. Історія виникнення технології

Освіта, навчання, виховання... Три головні частини педаго­гічного процесу. Так було, так є і так буде. Однак кожна епоха висуває з названої триєдності на перший план одну з основних частин, яка в певний історичний момент є визначальною.

В сьогоднішніх умовах зростає ціна моральної спрямова­ності здобутих знань. Ще Я. А. Коменський говорив: "Діти допитливі, з гострим розумом при правильному вихованні стають великими людьми". Ось чому чим багатша на знання людина, тим гостріше ставиться питання про рівень розвитку її загальнолюдських цінностей, наприклад таких, як грома­дянська активність, відповідальне ставлення до справи, вміння враховувати загальні інтереси, вміння підкорятися і керувати. Ці та інші якості можуть формуватися при діяльнісному спрямуванні процесу виховання особистості, що розвивається. У зв'язку з цим перед педагогами постає за­вдання — навчитися мистецтва виховної роботи, оволодіти новими технологіями виховного процесу. Однією з таких тех­нологій є колективне творче виховання, колективна органі­зація творчої діяльності.

Першим у педагогічній діяльності використав технологію колективного творчого виховання А. С. Макаренко. Вся діяльність його колонії імені М. Горького та комуни імені Ф. Дзержинського була заснована на ідеях цієї технології: ко­лективне рішення і виконання всіх дій; зміна складів зведених загонів; система перспективних ліній.

Згодом санкт-петербурзький учитель І. П. Іванов, узагаль­нивши ідеї А. С. Макаренка, розробив та апробував техно­логію колективного творчого виховання.

У становленні технології колективного творчого вихован­ня вирізняють п'ять періодів:

1) 1956—1959 pp. — період зародження ідей на базі декількох шкіл і дружин м. Ленінграда;

2. 1959—1962 pp. — створення експериментальних колек­тивів та створення цілісної комунарської технології, яка охоп­лює клуб юних фрунзенців "Орлятко", клуб нових комунарів;

3. 1962—1966 pp. — поширення технології;

4. 1966—1986 pp. — період консервації;

5) 1986 pp. — до теперішніх часів — період відродження. Створення технології колективного творчого виховання

стало вимогою часу. В середині 50-х років у країні відбулося відродження гуманістичних ідеалів і цінностей, творчого духу народу, змінилися акценти у вихованні.

До початку 60-х років визначилися два напрями у вихо­ванні. Сутнісно-самодіяльний підхід, що спирався на творчу думку та моральну активність самих дітей, втілював І. П. Іва­нов. Емоційно-романтичний мажорний стиль у житті дитячо­го колективу здійснював С. Шмаков.

У дитячому таборі "Орлятко" 1962 року вперше зібрались 50 представників шкільних комунарських секцій. Після 1963 року комунарські збори було проведено в Салехарді, Горлівці, Києві, Архангельську та десятках інших міст.

Однак вже 1964 року поширення технології пішло на спад, бо розроблена в "Орлятку" структура учнівського самовряду­вання не відповідала офіційній структурі шкільних організацій. З 1986 року почався період відродження технології колективно­го творчого виховання, яка все ширше входила в життя школи. Цьому сприяла активна її пропаганда на сторінках "Учительской газеты" та журналу "Воспитание школьников".