11.2. Доходи страховика

Ураховуючи особливості грошового обігу, доходи страхови­ка в теорії і практиці страхування розподіляють на три основ­ні складові [13; 16; 17; 19; 21-32]:

• доходи від страхової діяльності;

• доходи від інвестиційної діяльності;

• інші доходи.

11.2.1. Доходи від страхової діяльності

Доходи від страхової діяльності включають первинні дохо­ди страховика (страхові платежі, премії) та інші види доходів (інші операційні доходи) [8; 28]:

• зароблені страхові платежі (внески, премії) за договора­ ми страхування і перестрахування;

• комісійні винагороди за перестрахування;

• частки від страхових відшкодувань, сплачені перестрахо- виками;

329

• суми, повернуті із централізованих страхових резервних фондів;

• суми, повернуті із страхових (технічних) резервів, ін­ ших, ніж резерви незароблених премій, у випадках і на умовах, що передбачені законодавством.

Страхові платежі (внески, премії), що їх страховик отри­мує за продані страхові послуги — це основний різновид пер­винних доходів від страхової діяльності. Страхові платежі є основою для подальшого кругообігу фінансових коштів, голо­вним джерелом для створення страхових фондів і фінансуван­ня всієї діяльності страховика. Склад і види страхових плате­жів детально розглянуто в розділі 3.

З метою оподаткування страхової діяльності згідно із Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" [3] оподатковуваний дохід визначається як сума страхових платежів (внесків, премій), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів, сплачених (нарахованих) страховиком за договорами перестрахування з резидентом і сплачених за дого­ворами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Комісійні винагороди за перестрахування — це платежі, отримані прямим страховиком (цедентом, перестрахувальни­ком) за передачу ризиків у перестрахування. Дохід є суто стра­ховим, оскільки цедент виконує андеррайтинг за договором страхування (оцінює ризики, вивчає об'єкт тощо) і відповідальний перед страхувальником. При цьому цедент для інших страховиків (перестраховиків) є посередником, оскільки він дає перестраховикам додатковий дохід, за що одержує ко­місійну винагороду.

Частки від страхових відшкодувань, оплачених перестра-ховиками, — це одержана цедентом від перестраховиків після настання страхових випадків страхова виплата понад ту, яку він здійснив самостійно страхувальникам.

Суми, що повернуті із централізованих страхових резерв­них фондів — це доходи страховика внаслідок виходу з фондів, у яких він перебуває, або одержані за участь у них на іншій підставі. Згідно з чинним законодавством, в Україні централі-

зовані фонди створюються при здійсненні обов'язкових видів страхування на базі страхових бюро. Страховики — учасники цих бюро — зобов'язані регулярно робити внески, що викори­стовуються згідно з положеннями або установчими докумен­тами (для формування фондів страхових гарантій, фондів до­помоги постраждалим тощо). При виході страховика з бюро частина його внесків може бути повернута.

Суми, що повернуті із технічних резервів, інших, ніж ре­зерв незароблених премій, — це, зокрема, суми резерву збитків, Закон "Про страхування" (ст. 31) передбачає в технічних резер­вах резерв збитків або інші резерви, що визначаються страхо­виком самостійно. Наприклад, згідно із заявою страхуваль­ника про настання страхового випадку в резерв збитків було спрямовано певну суму Ser, призначену для компенсації збит­ків за цим страховим випадком. Проте у процесі проведення експертизи страхового випадку і точного визначення обсягу збитку сума фактичної виплати Se виявилася меншою, ніж спрямована у резерв збитків сума. Різниця між цими сумами AS = Ser - Se становитиме суму повернення з технічних резе­рвів, інших, ніж резерв незароблених премій, тобто доходом страховика від страхової діяльності.

Важливо для обліку доходів правильно визначити дату збільшення валового доходу від страхової діяльності. Це дата однієї з двох подій, яка відбувається раніше: або надходження коштів (страхових платежів) премії, комісійної винагороди, часток страхового відшкодування, оплаченого перестраховиком тощо на рахунок чи в касу страховика, або набуття чинності відповідного договору страхування (перестрахування), ухвален­ня тощо.

11.2.2. Доходи від інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність страховика — це інвестування тимчасово вільних коштів, що є його власністю (власних кош­тів), або якими він розпоряджається (страхові резерви).

Доходи від інвестиційної діяльності є вторинними (похідни­ми) від первинних доходів (зібраних страхових премій), але за обсягом можуть істотно перевищувати їх. Збираючи страхові премії, страховик накопичує первинні доходи і має право роз­поряджатися ними протягом певного часу. Інвестування тим-

330

331

часово вільних коштів страхового фонду ґрунтується на ймовір­нісному характері обігу коштів цього фонду у процесі страхо­вої діяльності, тому що від моменту надходження премій стра­хувальників на рахунки страховика до виплати страхових відшкодувань завжди минає певний час.

Тривалість періоду збереження коштів страхувальників у страховика залежить від терміну дії договору страхування. Тер­мін страхування може бути значним: наприклад, при особисто­му страхуванні договори укладаються на кілька десятків років і довічно. При цьому страховик формує запасні і резервні фо­нди, кошти яких можуть не використовуватися впродовж де­сятиріч. Усе це створює об'єктивну основу для участі страхо­вика в роботі ринку вільного капіталу та інвестуванні власних і накопичених ним коштів (страхових фондів) в економіку. Стра­ховик, таким чином, є інституціональним інвестором, основ­на функція якого в умовах ринкової економіки полягає в залу­ченні вільного капіталу клієнта в обмін на гарантію надання клієнту страхової послуги. Найчастіше саме інвестиційна діяль­ність може забезпечити страховику основний прибуток, що ком­пенсуватиме його збитки у процесі основної (страхової) діяльно­сті і витрати на розвиток страхової діяльності.

Напрями інвестиційної діяльності страховика залежать від характеру коштів, які він використовує для інвестування. Ці кошти представлені, як вказувалося раніше, двома основними групами тимчасово вільних коштів:

• власні кошти страховика;

• кошти страхових резервів (страхового фонду) страховика.

Власні кохати страховика — статутний фонд і нерозпо­ділений прибуток, спеціальні і резервні (крім страхових) фон­ди, вільні резерви — згідно з чинним законодавством можуть бути вкладені у будь-яку галузь економіки й у будь-якій фор­мі: пряме інвестування, права участі й придбання цінних па­перів, нерухомості тощо.

Встановлені обмеження на розміщення власних коштів у фор­мі статутного фонду (ст. 2 Закону України "Про страхування"):

• статутний фонд повинен бути сплачений у грошовій фо­ рмі, що спонукає страховиків розміщувати кошти фонду у банках на розрахунковому або депозитних рахунках;

• частка коштів статутного фонду, що не перевищує 25 % загального обсягу фонду, може бути розміщена в держав­ ні цінні папери за їхньою номінальною вартістю в поряд­ ку, визначеному Уповноваженим органом;

• обсяг фінансових вкладень статутного фонду в корпо­ ративні права участі у статутних фондах інших страхо­ виків має бути не більший ніж ЗО % статутного фонду, причому внесок у статутний фонд одного страховика не може перевищувати 10 %. Але ці обмеження не встанов­ люються для страховика, що здійснює види страхування, не пов'язані із страхуванням життя, у разі здійснення ним внесків у статутний фонд страховика, який здійснює страхування життя.

Кошти страхових резервів (страхового фонду) — це за­лучені від страхувальників і зв'язані страховими зобов'язання­ми кошти, що перебувають у тимчасовому розпорядженні стра­ховика. Тому напрями інвестування страхових резервів суворо регламентовані і страховик має бути гранично обережним під час їх розміщення. Обсяг страхових резервів, сформованих страховиком, завжди повинен відповідати обсягу взятих ним зобов'язань. Для виконання своїх зобов'язань перед страхува­льниками у повному обсязі та у будь-який час страховик повинен розміщувати кошти страхових резервів у таких видах диверсифікованих активів, що мають максимальні показники прибутковості, надійності й ліквідності. Завдяки вільним кош­там страхових резервів страховик може здійснювати:

• капітальні інвестиції;

• фінансові інвестиції.

Обмеження напрямів інвестування страхових резервів зале­жать також від різновидів здійснюваної страхової діяльності і встановлені окремо для страхування життя [4; 20], окремо для решти видів страхування [4; 7].

Капітальні інвестиції здійснюються насамперед шляхом придбання нерухомого майна. Причому при інвестуванні страхо­вих (технічних) резервів обсяг таких інвестицій не повинен пе­ревищувати 10 % загального обсягу технічних резервів. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 1211 від 17 серпня 2002 р. передбачається розвиток інвестування в економіку України за допомогою інших різновидів капітальних інвестицій (розділ 12 цього посібника).

332

333

Фінансові інвестиції страховиків також мають обмеження: вони можуть здійснюватися завдяки фінансовим інструментам фондового ринку. Страховику заборонено вкладати тимчасово вільні кошти страхових резервів у статутні фонди інших юри­дичних осіб в обмін на корпоративні права, що емітуються цими юридичними особами. Страховик може вкладати страхо­ві резерви (наприклад, технічні резерви не більше ніж 40 % їхнього обсягу) лише у придбання портфеля цінних паперів, що передбачають одержання доходу (акцій і облігацій) [7]. При фінансових інвестиціях можливе отримання таких різновидів інвестиційного доходу [28]:

• відсотки за облігаціями;

• дивіденди за акціями;

• відсотки і дивіденди за цінними паперами, що емітують­ ся державою;

• відсотки від розміщення коштів на депозитних внесках;

• відсотки банку, нараховані на суми залишку коштів на розрахунковому рахунку;

• участь у прибутку перестраховиків (на підставі наявних прав вимоги до перестраховиків, пов'язаних із формуван­ ням страхових резервів за укладеними договорами пере­ страхування) ;

• відсотки за довгостроковими інвестиційними кредитами, а також для довгострокового кредитування житлового будівництва (тільки для страхових резервів, які створені при здійсненні страхування життя).

Доходи від інвестиційної діяльності можуть бути використа­ ні з метою компенсації збитків від страхових операцій; розвит­ ку страхової справи; інвестування; для власного споживання. Саме таким чином може підтримуватися нормальна рентабель­ ність діяльності страховика при оптимальному ринковому рів­ ні ціни на страхову послугу. \,

11.2.3. Інші доходи страховика V-

Інші доходи страховика — це доходи, що не пов'язані пря­мо із страховими операціями, а є доходами від надзвичайних подій і звичайної діяльності страховика як суб'єкта підприєм­ницької діяльності. Це такі доходи [23; 28}:

• від здавання майна в оренду (здійснення фінансового або оперативного лізингу, оренди землі, житлових помешкань на умовах довгострокових договорів без перерахунку сум податкових зобов'язань страховика після завершення за­ значених операцій і без відображення у фінансовій звіт­ ності сум податку з додаткової вартості, коли надаються такі послуги);

• від надання консультаційних послуг;

• від реалізації прав регресної вимоги страховика (див. "Принцип суброгації" в 1.4. Принципи страхування);

• у вигляді безкоштовної фінансової допомоги страховику і безкоштовно переданих страховику товарів (надання послуг);

■

• від продажу (відчуження) цінних паперів і окремо де- ривативів (див. п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про опо­ даткування прибутку підприємств") протягом звітного періоду, як різниця між валовим доходом, отриманим внаслідок продажу (відчуження) цінних паперів (дери- вативів), і сумою витрат на їхнє придбання. Збитки від таких операцій за результатами податкового року пере­ носяться на зменшення валового доходу майбутніх по­ даткових періодів від таких операцій з урахуванням офіційного рівня інфляції;

• від врегулювання безнадійної заборгованості, а також до­ ходи від торгівлі борговими зобов'язаннями;

• від індексації і передачі (відчуження) основних фондів і нематеріальних активів;

• від позитивної різниці перерахунку в гривні іноземної валюти і коштів від її продажу, що були в страховика на кінець звітного періоду, якщо збільшується офіційний валютний (обмінний) курс НБУ (якщо було зменшення курсу, то негативна різниця призводить до виникнення кредиторської заборгованості);

• штрафи, пені тощо.

Обсяг цих доходів зазвичай невеликий, порівняно з обсяга­ми доходів від інвестиційної і страхової діяльності, але іноді може бути значним (наприклад, при реалізації прав регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки).

334

335