11.3. Витрати страховика

Витрати страховика формуються у процесі витрачання стра­хового фонду. Склад і структуру витрат визначають два взає­мозалежні економічні процеси: погашення зобов'язань перед страхувальниками і фінансування діяльності страхової органі­зації. Тому у страхуванні існують такі види витрат:

• на проведення страхових операцій (виплати страхових відшкодувань і страхових сум; відрахування до запасних фондів і резервів внесків; відрахування на попереджува­ льні заходи; витрати на ведення справи тощо);

• на проведення решти операцій (витрати на одержання доходів від інвестування й інших видів доходів).

Основною статтею витрат страховика є страхові виплати (виплати страхових сум і страхових відшкодувань), у результа­ті чого виконуються фінансові зобов'язання страховика перед страхувальниками за договорами страхування. Очевидно, що через випадковий характер настання страхових випадків, вели­чина виплат за певний період часу (наприклад, за рік) підлягає значним коливанням залежно від частоти і руйнівності страхо­вих випадків.

Витрати на проведення страхових операцій включають [23; 31]:

• виплати страхових сум і страхових відшкодувань за до­ говорами страхування і перестрахування;

• відрахування до централізованих страхових резервних фондів;

• відрахування до технічних резервів, крім резерву незаро- блених премій, на умовах, що передбачені чинним зако­ нодавством;

• , витрати на проведення й обслуговування процесу страху-

вання і перестрахування;

• інші витрати, що належать до собівартості реалізованих послуг.

Усі перераховані вище витрати впливають на собівартість страхових операцій. Собівартість страхових операцій має свою специфіку порівняно із собівартістю послуг в інших галузях економіки. Відомо, що оборот коштів страховика має ризико-вий (імовірнісний) характер. Якщо підприємство одержує пев-

ний дохід за реалізований товар і має певні витрати на його продаж, то страховик, беручи на себе страхову відповідальність за договором, лише орієнтовно знає, скільки вона йому кошту­ватиме (це буде або сума витрат на ведення справи за цим дого­вором, або набагато більша сума, до якої належить і виплата страхового відшкодування). Отже, собівартість страхових опера­цій можна розглядати в широкому і вузькому розумінні.

Собівартість страхової послуги в широкому розумінні — це сукупність валових витрат страховика для надання страхо­вої послуги, як прямих (страхові виплати і витрати на веден­ня справи), так і викликаних потребою забезпечити задану фі­нансову усталеність страхових операцій (формування вільних резервів і запасних фондів).

Собівартість у вузькому розумінні — це обсяг витрат стра­ховика на ведення справи.

Витрати на ведення справи включають [28]:

1. Витрати на обслуговування процесу страхування та пере­ страхування.

2. Витрати на утримання страхової компанії.

Витрати на ведення справи належать до складу навантажен­ня тарифної ставки і є важливим елементом собівартості стра­хових операцій.

Витрати на ведення справи поділяються на:

• аквізиційні;

• ліквідаційні;

• адміністративні.

Аквізиційні витрати здійснюються з метою укладання нових договорів страхування. Аквізиційні витрати швидко зростають у періоди впровадження нових різновидів страхування, що ви­кликає масовість укладання нових договорів страхування. Акві­зиційні витрати включають витрати на оплату винагород агент­ських: брокерам; комісійних винагород перестрахувальникам.

Ліквідаційні витрати звичайно є прямими і здійснюються після настання страхового випадку. Як і решта прямих витрат, вони належать до конкретного виду страхування. Ліквідацій-. ні витрати складаються з витрат на проїзд ліквідаторів збитку (аварійного комісара, експерта та ін.) до місця події; винагоро­ди, яка їм виплачується; судових витрат; витрат на пересилан­ня кореспонденцій, пов'язаних із цією подією тощо.

336

337

До адміністративних витрат належать: оплата праці адмі­ністративно-управлінського персоналу страхової організації, адміністративно-господарські витрати і витрати на розвиток страхування. Адміністративні витрати закладаються у витрати на ведення справи на основі сформованої питомої ваги цих ви­трат щодо ставки тарифу. Проте під час здійснення страхових операцій обсяг потрібних адміністративних витрат визначаєть­ся не на основі суми страхових премій, що надходять, а на ос­нові кількості чинних договорів.

До витрат на проведення інших нестрахових операцій на­лежать:

• решта адміністративних витрат;

• фінансові витрати, зокрема втрати від участі в капіталі;

• надзвичайні витрати.

Валові витрати страховика відповідно до вимог [9] врахову­ються окремо для страхової і нестрахової діяльності. Якщо у деяких випадках неможливо визначити обсяг витрат, пов'язаних з отриманням доходів від страхової діяльності та окремо від інших видів діяльності, обсяг витрат визначається пропорційно за питомою вагою валових доходів від страхової діяльності та від доходів, які не пов'язані зі страхуванням.

Зважаючи на специфіку оподаткування страхової діяльнос­ті в Україні, обсяг валових витрат на проведення страхової ді­яльності для цілей оподаткування не визначається, тому що усі витрати щодо здійснення страхування враховуються при оподаткуванні валових доходів від страхової діяльності. Проте за своєю економічною природою витрати на організацію стра­хування є окремим елементом собівартості і враховуються при оподаткуванні прибутку страховика від нестрахової діяльності.