2. За місцем розповсюдження:
- локальна інфляція - ріст цін проходить у межах однієї держави;
- світова інфляція охоплює групу країн або всю глобальну економіку.
3. З погляду передбачення:
- очікувана інфляція, яку можна передбачити, спрогнозувати її рівень заздалегідь;
- неочікувана, яка вища за спрогнозований рівень інфляції для даного періоду.
4. За темпами підвищення цін:
- помірна, коли ціни ростуть менше 10% за рік;
- галопуюча, коли ціни ростуть в інтервалі від 20 до 200% в рік;
- гіперінфляція, коли ціни зростають на 2-3% щоденно, а за рік темп інфляції може становити десятки тисяч відсотків;
Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%: Р; = І цін - 100%.
Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою: Ті= (І1 – І0)/ І0*100%, відповідно ціновий індекс у поточному і минулому періодах.
Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується.
У розв'язанні проблеми інфляції важливе значення має антиінфляційна політика держави. До її засобів відносять: зростання податків; зменшення державних витрат на соціальні потреби, на оборону, управління тощо; заморожування заробітної плати; обмеження кредитів; підвищення відсоткової ставки по кредитах; проведення антимонопольної політики тощо.
Для стабілізації грошового обігу проводять також специфічні заходи із зміцнення грошових систем. Таким заходами є нуліфікація, ревалоризація, девальвація, дефляція.
Нуліфікація грошей означає, що знецінені грошові знаки анулюються, оголошуються недійсними, а їм на заміну випускаються нові гроші. Цей метод використовують при наявності гіперінфляції. Ревалоризація означає повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків. Такий метод застосовується при незначних темпах інфляції. Девальвація означає зниження обмінного курсу грошової одиниці даної країни відносно інших твердих валют. Дефляція означ. вилучення із обігу надлишкової частини грошової маси.
Крива Філіпса— графік залежності між середнім рівнем інфляції в країні і рівнем безробіття. Згідно з кривою Філіпса, з ростом безробіття інфляція зменшується.
За
систему координат служить ΔW – зміна
номінальних ставок заробітної плати
та U – рівень безробіття.
Роль грошей в інфляційному механізмі: монетаристський підхід та позиція кейнсіанців.
Для того щоб управляти інфляцією, потрібно знати чинники (причини), що її викликають. Прихильники кейнсіанської теорії розглядають це питання у форматі інфляції попиту. Вони виходять із того, що в умовах неповної зайнятості інфляція, як правило, відсутня, оскільки за даних умов зростання сукупного попиту не викликає зростання цін, а втілюється лише в збільшення обсягів виробництва. В умовах повної зайнятості, коли економіка виробляє потенційний ВВП, збільшення сукупного попиту означає виникнення надмірного попиту, який спричинює інфляцію попиту.
Спираючись на позицію кейнсіанців, рівень цін в економіці можна визначити так:
де
Р
— рівень цін в економіці;
YAD
— сукупний попит; Yp
— потенційний ВВП.
Якщо за повної зайнятості в економіці спостерігається рівновага (YAD = Yp), то ціни стабільні і тому Р = 1,0. Але якщо сукупний попит перевищує потенційний ВВП, то виникає надмірний попит, тобто рівновага в економіці порушується. Для усунення нерівноваги ціни мають зрости (Р > 1,0). Отже, згідно з кейнсіанською теорією причиною інфляції є надмірний сукупний попит (або надмірні сукупні витрати), що виникає в умовах повної зайнятості та відсутності безробіття (циклічного).
Прихильники монетаристської теорії вважають, що причиною інфляції є надмірна, порівняно з вартістю товарів і послуг за даних цін, кількість грошей в обігу. Іншими словами, інфляція виникає тоді, коли «надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів». Теоретичною базою монетаристськой позиції слугує рівняння кількісної теорії грошей:
Y P = M V,
де Y — реальний ВВП; Р — рівень цін; M — грошова маса; V — швидкість обігу грошей.
Використовуючи кількісне рівняння, можна визначати рівень цін в економіці за такою формулою:
.
Оцінюючи формулу (6.7), слід зазначити, що монетаристи виходять із двох передумов, які, на їх думку, притаманні довгостроковому періоду: 1) швидкість обігу грошей є стабільною величиною; 2) обсяг реального ВВП визначається не монетарними, а лише реальними чинниками, тобто факторами виробництва. За цих передумов, згідно з формулою (6.7), збільшення грошової маси викликає прямо пропорційне зростання сукупного попиту і цін. Тому у прихильників монетаристської теорії надмірне збільшення грошової маси є причиною зростання сукупного попиту та інфляції.