- •1. Макроекономічні показники в системі національних рахунків. Індекс споживчих цін і дефлятор ввп.
- •2. Механізм ринку праці: неокласична та кейнсіанська теорія.
- •3. Зайнятість і безробіття. Види безробіття. Втрати від безробіття. Закон Оукена.
- •4. Сукупний попит. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту.
- •5. Сукупна пропозиція: класична і кейнсіанська моделі. Цінові і нецінові фактори сукупної пропозиції.
- •Модель ad – as як базова модель економічної рівноваги. Короткострокова і довгострокова рівновага.
- •Механізм грошового ринку. Роль процентної ставки у врівноваженні грошового ринку. Рівняння Фішера.
- •Інфляція: сутність, види, причини та наслідки. Інфляція і безробіття. Крива Філіпса.
- •1. За характером інфляційного процесу:
- •2. За місцем розповсюдження:
- •3. З погляду передбачення:
- •4. За темпами підвищення цін:
- •Роль грошей в інфляційному механізмі: монетаристський підхід та позиція кейнсіанців.
- •Доходи і витрати домогосподарств у моделі економічного кругообігу
- •Кейнсіанська функція споживання та її сучасна модифікація.
- •12. Заощадження та споживання домогосподарств
- •13. Економічна нерівність та способи її оцінювання: крива Лоренца, децільний коефіцієнт, коефіцієнт Джині.
- •Функція споживання з урахуванням фактора часу.
- •Функція інвестицій. Модель простого акселератора
- •Заощадження та інвестиції.
- •Мультиплікатор витрат. Ефект мультиплікатора та його математична і графічна інтерпретація.
- •Сукупні витрати і потенційний ввп. Рецесійний та інфляційний розриви, їх графічна та математична інтерпретація.
- •20. Економічне зростання: сутність, форми та фактори
- •21. Кейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання
- •Економічні цикли: сутність та структура. Основні теорії економічного циклу.
- •23. Роль держави в економічному кругообігу. Перерозподільча та стабілізаційна функція держави.
- •24. Вплив держави на умови формування економічної рівноваги
- •25. Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор податків
- •26. Недискреційна (автоматична) фіскальна політика. Вмонтовані стабілізатори
- •27. Монетарна політика: сутність, цілі та інструменти. Монетарна політика в моделі ad – as.
- •28. Платіжний баланс: сутність та методологія складання.
- •29. Валютний курс і фактори, що його визначають.
- •30. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп. Мультиплікатор витрат у відкритій економіці.
Функція інвестицій. Модель простого акселератора
Розглянемо просту кейнсіанську теорію інвестицій, засновану на принципах лінійності функції. Подібно споживанню інвестиції залежать від багатьох змінних факторів - факторів, що визначають:
1) очікувану норму чистого прибутку; 2) реальну відсоткову ставку; 3) рівень оподаткування; 4) зміни в технології виробництва; 5) наявний основний капітал; 6) економічні очікування; 7) динаміка сукупного доходу.
Мотиваційним чинником інвестиційного попиту є чистий прибуток NР. Вихідною базою його обчислення є валовий прибуток GP, отриманий від реалізації інвестиційного проекту. Він залежить від величини інвестицій та норми прибутку. Чистий прибуток менше валового на величину податку на прибуток ТР та затрат на інвестиції, які пов’язані із сплатою відсотків за використання інвестиційних коштів I помножену на r (Y*r), отже, формула NP:
N
P=(GP-TR)-I*r.
Попит
на інвестиції має місце лише тоді, коли
NP>0,
якщо ж NP<0,
то попит на інвестиції не виникає.
Приймемо для початку, що інвестиції є
екзогенною змінною, тобто змінною,
величина якої визначається поза моделлю,
що розглядається. Припустимо, що в нашому
випадку величина інвестицій постійна
і дорівнює
,
тоді функція інвестицій:
,
>0,
де І являє собою реальні інвестиції, а
- даний рівень інвестицій.
Найпростіша макроекономічна модель буде знаходитись в рівновазі, якщо I=S. В даному випадку S можна розглядати, як пропозицію, а Ш – як попит на інвестиційному ринку. Якщо тепер просумувати споживчий С та інвестиційний І попит, то сукупна пропозиція доходу буде:
.
Г
рафічно
це зображено на малюнку:
С+І
– рівноважний рівень випуску. Інколи
інвестиції, не пов’язані із зростанням
сукупного попиту або сукупного доходу,
називають автономними
(
).
Під
розуміємо видатки на утворення нового
капіталу, незалежні від змін національного
доходу.
До цього ми припускали, що інвестиції є екзогенними змінними, незалежними від доходу. Тепер припустимо, що інвестиції є функцією від доходу.
Інвестиції, що викликаються зростанням сукупного доходу, називаються індукованими (стимульованими). Для спрощення припустимо, що функція інвестицій:
,
,
- гранична схильність до інвестування
за доходом.
Гранична схильність до інвестування – доля приросту витрат на інвестиції за будь-якої зміни доходу.
Акселератор являє собою відношення приросту інв-цій до відносного приросту доходу, споживчого попиту або гот.прод-ції. V= It/Yt-1 – Yt-2. Принцип акселерації полягає в тому що збільшення або зменшення споживчих витрат викликає зміни в нагромадженні капіталу.
Модель простого акселератору
It= a*(Yt-Yt-1)+d*kt, де It-попит на інвестиції в періоді t, a - коефіціент акселерації, Yt- Yt-1 -приріст ВВП за період t, a*(Yt - Yt-1) – чисті інвестиції, d*kt - відновлювальні інвестиції
Заощадження та інвестиції.
Сектор фірм може збільшити свої чисті інвестиції тільки за рахунок заощадження домашніх господарств. Тому важливу роль в інвестиційній політиці відіграють заощадження. Заощадження домогосподарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій економічній системі. Рівновага в закритій економіці має характеризуватися макроекономічною тотожністю: Y=С+І+G, або = Y-С-G. Права частина (Y - С - G) — це та частина виробленої продукції, яка залишається після задоволення попиту домашніх господарств і держави, тобто заощадження. Ті заощадження населення, що надійшли на грошовий ринок і не мобілізовані урядом для своїх потреб та не осіли в грошових запасах, мають бути позичені сектором «фірми» для інвестування. Можна записати:1=S. Якщо формування заощаджень уповільнюється або зовсім зупиняється, починаються скорочення інвестицій. Така ситуація виникає в умовах тривалої інфляції. Зростання обсягу заощаджень створює верхню межу нарощування інвестицій у секторі «фірми». При цьому зростання обсягу інвестицій не досягає цієї верхньої межі. Частину коштів мобілізує уряд для державних закупівель. Тільки скорочення бюджетного дефіциту дає можливість максимально наблизити фактичний обсяг інвестицій до його верхньої межі, навіть перевищити. Грошовий ринок покликаний створити домашнім господарствам ефективний механізм повної трансформації заощаджень в інвестиції. 17. Визначення рівноважного ВВП за методами “витрати-випуск” та “вилучення-ін'єкцій”.
За методом “видатки-випуск” рівнов.ВВП- це такий обсяг вир-ва, якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції, виробленої в поточному періоді. Тобто, при рівнов.ВВП сукупна к-ть вироблених товарів дорівнює сукупній кількості закуплених товарів (споживчих та інвестиційних). Економіка постійно тяжіє до рівноваги. Це означає, що у випадку, коли сукупні витрати перевищують ВВП і відбув.незаплановане зменшення товар.запасів, підприємства будуть зацікавлені збільшувати вир-во до рівня сукуп.витрат, якщо навпаки, сукуп.витрати менші від ВВП і відбув.незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати вир-во до рівня сукуп.витрат.
Рівноважний ВВП можна визначити двома методами:
1. витрати-випуск;
2. вилучення-ін’єкції.
Умови досягнення рівноваги між сукупними видатками (СВ) і ВВП можна продемонструвати на базі графічної моделі „видатки-випуск”, яка досить часто іменується як „Кейнсіанський хрест”.
Н
а
малюнку економічна рівновага досягається
в т. А (І’=0,
Y*=E*);
нерівновага в т. В означає:
,
I’>0,
в т. С -
,
I’<0.
Враховуючи взаємозв’язок функцій споживання і заощадження можна вивести рівноважний обсяг ВВП в рамках кейнсіанської моделі і іншим методом – „вилучення-ін’єкції”. В основі цього методу лежить та обставина, що в економічному кругообігу постійно мають вилучення (зниження видатків) або ін’єкції (збільшення видатків). Вилучення відбуваються у формі заощадження, податків, імпорту; ін’єкції здійснюються у формі інвестицій, державний закупівель, експорту.
Економічна рівновага досягається за умови, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям. У спрощеному варіанті, яким є приватна економіка закритого типу, вилучення відбуваються лише у формі заощадження, а ін’єкції – лише у формі інвестицій. За цих умов модель економічної рівноваги виглядає так: Іp=S, де Ір – заплановані інвестиції.
Фактичні інвестиції відхиляються, як правило, від запланованих на величину незапланований інвестицій і дорівнює If=Ip±I’. Завдяки незапланованим інвестиціям фактичні завжди дорівнюють заощадженням: S = If → S = Ip ± I’. Це положення кореспондується за методом „видатки-випуск”, за яким фактичні сукупні витрати завжди дорівнюють ВВП за рахунок незапланованих інвестицій.
Рівність S=Ip означає, що вилучення у формі заощаджень компенсуються ін’єкціями І. Як правило, заощадження не дорівнюють запланованим інвестиціям, але вони постійно тяжіють до рівноваги. Це забезпечується на ринку позичкового капіталу, на якому регулюючу роль виконує відсоткова ставка.
1. Якщо, наприклад, заощадження перевищують планові інвестиції, то це означає, що пропозиція позичкових грошей перевищує попит на них з боку інвесторів. Завдяки цьому відсоткова ставка падає, що сприяє підвищення інвестиційного попиту до рівноваги із заощадженнями.
2. Якщо навпаки, рівновага на ринку позичкового капіталу порушується збільшенням інвестицій, тобто попиту на позичкові гроші, відсоткова ставка збільшується. Це сприяє збільшенню заощаджень (пропозиції грошей) до рівня попиту на гроші, тобто до інвестиційного попиту.
