9.2. Структура лекції

Загальна структура лекційного заняття, незалежно від її виду, передбачає такі три частини:

- вступна;

- основна;

- завершальна (підсумкова).

У вступній частині викладач встановлює контакт з аудиторією за допомогою вибору пластичної пози, доброзичливої міміки, жестів, відкритості до аудиторії, показу особистого позитивного психо-емоційного стану і готовності до взаємодії; встановлення позиції «Ми». Далі повідомляє тему лекції, налагоджує зв`язок із пройденим навчальним матеріалом і новою інформацією, визначає її місце у системі тем, розділів навчального курсу; прогнозує її подальший розгляд. Визначає основні питання, що будуть розглядатися під час лекції; повідомляє і дає коротку характеристику основної рекомендованої літератури. На даному етапі варто захопити увагу студентів шляхом творчого поєднання різноманітних методичних прийомів: коротка емоційна розповідь про реальні події, історії з власного життя, цікаві факти; виявлення новизни навчальної інформації (показ таких сторін, що перевищує очікування студентів); показ викладачем власного інтересу до теми, думок.

Вступна частина не повинна займати багато часу – лише 5-6 хв. Але від початку залежить подальший хід лекції. Головне завдання викладача на цьому етапі – залучення самих студентів до лекції, психологічна підготовка їх до сприймання основного навчального матеріалу.

Основна частина лекції (70-75 хв.) тісно поєднана з вступною. Перехід до неї іноді непомітний для студентів. Для організації активного сприймання ними нової навчальної інформації викладач може:

• поставити питання, на яке немає готової відповіді, але яке загострює увагу;

• запросити студентів до повідомлення своїх міркувань щодо конкретних ідей;

• зробити екскурс в історію розвитку явищ, понять, що розглядаються на лекції;

• шляхом методу мозкової атаки (брейнстормінгу) стимулювати студентів до обміну ідеями щодо визначеної викладачем проблеми.

Основна частина лекції є найбільш відповідальною і тривалою у часі. У цій частині необхідно висвітлити зазначені на початку лекції питання, обґрунтувати необхідні теоретичні положення. Відповідно до сутності кожного питання варто обирати методи, прийоми у єдності з необхідною формою викладу. Доцільно, щоби шлях висвітлення кожного питання був відмітним і зумовлював своєрідний стиль діяльності та поведінки лектора. Незважаючи на деякі відмітності, схема і вимоги до розгляду питань, що відповідають загальноприйнятим вимогам до лекції, однакові.

За обсягом текст лекції, яка розрахована на дві академічні години, має бути 20-24 сторінки.

У завершальній (підсумковій) частині (5-10 хв.) важливо:

- здійснити логічні, лаконічні висновки про основні поняття, положення, теорії, що розглядалися;

- нагадати про семінарські заняття та домашнє завдання;

- надати студентам можливість висловитися щодо лекції, явищ, що вивчалися, поставити питання;

- коротко повідомити проблеми, що будуть розглядатися у наступній лекції у взаємозв'язку з висвітленими, створити позитивні очікування щодо наступної зустрічі;

- подякувати студентам за увагу і попрощатися з аудиторією.

Завершальна частина лекціїї не менш важлива. Це останній акорд у виконанні діяльності. Невдале закінчення лекції здатне погасити позитивнні враження, емоції, отримані студентами впродовж лекції. У цій частині педагогу доцільно бути особливо обережним. Втома студентів, які втрачають увагу, починають вести розмови, а також виснаження викладача можуть викликати втрату ним контролю над слухачами або самоконтролю. Відповідно викладач іноді закінчує лекцію без загальної оцінки, процесу висновків і підсумків щодо обговореної навчальної інформації, виокремлення провідних ідей, знань. Цього не можна допускати.