3. Визначення

У цьому стандарті використовуються такі терміни та визначення:

Аварія — пошкодження, вихід із ладу, руйнування будівлі (споруди) або її частини, що сталося з технічних (конструктивних, виробничих), техногенних (технологічних, експлуатаційних) або природних причин.

Аварійний стан будівлі — стан будівлі (споруди) або її частини, що характеризується порушенням меж та умов безпечної експлуатації, але який іще не перейшов в аварію.

Безпека — відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю завдання шкоди для життя, здоров’я, майна громадян та навколишнього природного середовища.

Власник (роботодавець)— юридична чи фізична особа, що має законні права на дану власність або діє за її дорученням.

Граничний стан — стан в якому будівля(споруда) або її частина перестає задовольняти заданим експлуатаційним вимогам, або вимогам до конструкції під час її транспортування і монтажу.

Дефекти — відхилення показників якості конструкції від вимог нормативної чи проектної документації, які виникають під час її проектування, виготовлення, транспортування та монтажу.

Діагностика будівлі — процес установлення технічного стану будівлі (споруди) чи її частини.

Діагностична процедура — прийом, за допомогою якого отримують інформацію про технічний стан об’єкта діагностики.

Довговічність будівлі — властивість будівлі (споруди) тривалий час зберігати функціональну придатність за заданих умов експлуатації.

Експлуатація будівлі (споруди) — використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів для збереження технічного стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами нормативної та проектної документації.

Надійність будівлі — властивість будівлі (споруди) та її частин виконувати задані функції протягом заданого проміжку часу.

Небезпечна зона — зона будівлі (споруди) чи її частини, що зазнала аварії або знаходиться в аварійному стані, та де є пряма загроза для здоров’я, життя, майна громадян і навколишнього природного середовища.

Нормальна експлуатація будівлі — експлуатація будівлі (споруди) та її частин у межах і умовах, визначених проектною і нормативною документацією.

Обстеження — процес отримання якісних і кількісних показників експлуатаційної придатності будівлі (споруди), її частин та конструкцій шляхом візуального огляду, інструментальних вимірювань у натурі та лабораторних випробувань.

Обстеження вибіркове — вид обстеження, якому підлягають тільки окремі, найбільш зношені конструктивні елементи будівлі (споруди).

Обстеження детальне — вид обстеження, що ґрунтується на інструментальному тестуванні конструкцій і матеріалів будівлі (споруди).

Обстеження планове — обстеження, яке виконується у терміни, що заздалегідь визначені регламентом експлуатації будівлі (споруди).

Обстеження позачергове — обстеження, яке виконується внаслідок порушень експлуатаційного регламенту будівлі (споруди) чи її частини.

Обстеження попереднє — вид обстеження, що ґрунтується на аналізі технічної документації та зовнішньому огляді будівлі (споруди) і її частин з визначенням якісних показників експлуатаційної придатності.

Обстеження спеціальне — вид обстеження, що ґрунтується на проведенні спеціальних вишукувань, досліджень, натурних або модельних випробувань тощо.

Обстеження суцільне — вид обстеження, якому підлягають усі конструктивні елементи будівлі (споруди).

Помилка персоналу — неупереджена невірна дія або відсутність вірної дії під час будівництва або експлуатації будівлі (споруди) або її частини.

Пошкодження — відхилення від первісного рівня якості конструкції, які виникають під час експлуатації або аварії будівлі (споруди) чи її частини.

Ремонт будівлі — комплекс операцій з відновлення технічного стану будівлі (споруди) з метою збільшення її довговічності.

Технічна експлуатація будівлі — комплекс заходів щодо контролю та підтримання функціональної придатності будівлі (споруди) та її частин, який включає огляд, догляд та періодичний ремонт.

Технічний стан будівлі — сукупність якісних та кількісних показників, що характеризують експлуатаційну придатність будівлі (споруди) та її частин, у порівнянні з їх гранично припустимими значеннями.