Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СТТУ-БС-01-03.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
292 Кб
Скачать
☆

5.3 Обстеження бетонних та залізобетонних конструкцій

5.3.1 Основні дефекти та пошкодження бетонних і залізобетонних конструкцій такі:

— тріщини і понаднормативні деформації від навантажень;

— корозійні пошкодження бетону, арматури, закладних і з’єднувальних елементів;

— пошкодження від навперемінного зволожування-висихання, заморожування-відтавання;

— температурні деформації;

— тріщини в елементах каркаса і огороджувальних конструкціях від нерівномірного осідання фундаментів;

— пошкодження механічні, від вогню та інше.

5.3.2 Під час обстеження визначаються такі основні характеристики конструкцій:

— геометричні розміри;

— прогини, нахил, осідання;

— ширина і довжина розкриття тріщин, їх розташування і характер;

— міцність, водопроникнення, глибина перетвореного шару бетону;

— стан стиків та з’єднань конструкцій;

— діаметр і розташування арматури;

— клас арматурного прокату;

— міра пошкодження арматури, закладних і з’єднувальних елементів корозією.

5.3.3 У процесі детального обстеження конструкцій встановлюються:

— міцність бетону за результатами випробувань неруйнівними методами;

— механічні характеристики робочої арматури (границя текучості, тимчасовий опір розриванню, відносне подовшання);

— стан антикорозійного захисту;

— товщина захисного шару бетону до арматури;

— ширина розкриття тріщин на поверхні бетону і на рівні арматури;

— вид, міра і глибина корозії бетону;

— фактичні робочі перерізи конструкцій;

— опір теплопередачі огороджувальних конструкцій;

— міра корозії арматури, закладних і з’єднувальних елементів, зварних швів.

5.3.4 За відсутності проектної та виконавчої документації та наявності пошкоджень, що характерні для аварійно-небезпечних об’єктів, проводять суцільне обстеження конструкцій, при цьому дефекти і пошкодження визначають у кожній конструкції.

Геометричні розміри визначають вибірково для конструкцій з незначними прогинами. Прогини конструкцій також визначають вибірково. Міцність бетону визначають для групи однотипних конструкцій.

5.4 Обстеження кам’яних та армокам’яних конструкцій

5.4.1 Під час обстеження будівлі (споруди) оглядають стіни і фасади, найпоширеніші дефекти і пошкодження яких такі:

— тріщини у місцях прилягання цегляних стін і несучих конструкцій (перекриттів, покриття каркасу тощо);

— розшарування рядів мурування, руйнування і випадання або вивітрювання окремих цеглин (каменів, блоків);

— ослаблення кріплення елементів парапету, карнизів, козирків та інших виступаючих частин;

— тріщини у муруванні склепінь (особливо у п’ятах і замку);

— наявність вологості та підтікання в місцях встановлення ринв;

— відшарування личкування стін фасадів;

— відхилення стін від вертикалі;

— випинання і просідання стін;

— порушення водо- і повітропроникності деформаційних швів.

Тріщини стін можуть бути осадочні, конструктивні (силові) та температурно-вологісні. Деформації осідання, просідання та нахили цегляних (кам’яних) будівель (споруд) слід визначати за допомогою геодезичних методів, а локальні заміри ширини розкриття тріщин — за допомогою маяків.

5.4.2 У процесі обстеження кам’яних та армокам’яних конструкцій визначають і фіксують:

— фактичні розміри конструктивних елементів, характер прилягання стін між собою та до конструкцій перекриття і елементів каркаса;

— дефекти виконання робіт: відсутність перев’язки рядів мурування, незаповненість розчином вертикальних швів; відхилення стін, простінків від вертикалі та випинання з площини; зміщення балок і перемичок;

— дефекти, що виникли на стадії експлуатації: зменшення розрахункового перерізу стіни внаслідок механічних пошкоджень, улаштування штраб і отворів; наявність вертикальних тріщин внаслідок перенавантаження окремих ділянок мурування, порушення конструктивного зв’язку стін з колонами і перекриттями та дії горизонтальних розтягувальних напруг (температурних, осадочних, усадочних та інше); місцеве пошкодження тріщинами відколами і роздробленням мурування у місцях спирання перемичок, конструкцій перекриття і покриття тощо;

— зволоження і насиченість водою мурування, промерзання стін, руйнування мурування спричинені корозією або дією високих температур.

Міцність та вологість матеріалів мурування визначають неруйнівними і руйнівними методами на зразках, відібраних з мурування.