5.5 Обстеження металевих конструкцій

5.5.1 Найбільш характерні та розповсюджені види дефектів і пошкоджень металевих конструкцій такі:

— наявність зігнутих елементів і з’єднань конструкції; наявність розірваних болтів та зовнішніх дефектів зварних швів;

— наявність зазорів, що перевищують проектні, між елементами, які з’єднуються, та опорними поверхнями;

— непровар зварних швів;

— тріщини, вирізи, вириви на елементах конструкції;

— розбіжність між фактичною та прийнятою у проекті розрахунково-конструктивною схемою;

— корозійні пошкодження конструкції.

5.5.2 Під час обстеження особливу увагу слід звертати на такі металеві конструкції:

— підкранові шляхи, установлюючи стан кріплення і зношеність підкранових рейок;

— підкранові балки, визначаючи стан металу і з’єднань верхніх і нижніх поясів балок, стикових з’єднань, ребер жорсткості та кріплення балок до колон;

— колони, установлюючи стан башмаків, анкерних болтів, елементів ґраток та наявність механічних пошкоджень елементів;

— крокв’яні і підкрокв’яні ферми, фіксуючи непрямолінійність поясів та елементів ґраток, стан з’єднань анкерних болтів і опорних плит колон або цегляних пілястр;

— зв’язки вертикальні та горизонтальні, визначаючи наявність погнутостей елементів, стан вузлів кріплення до конструкцій та цілісність елементів кріплення.

У всіх конструкціях належить ретельно обстежувати стан їхніх з’єднань (зварних, болтових і заклепкових) та наявність слідів корозії.

5.5.3 Для визначення властивостей металевих конструкцій можуть застосовуватися неруйнівні та руйнівні методи згідно з ДБН 362-92.

5.5.4 Металеві конструкції вважаються аварійними (IV категорія технічного стану), якщо мають місце такі дефекти і пошкодження:

— суттєве розходження між фактичною та прийнятою у проекті розрахунково-конструктивною схемою;

— тріщини і розриви зварних швів, болтових чи заклепкових з’єднань у вузлах;

— значне корозійне пошкодження несучих конструкцій та руйнування зв’язуючих елементів;

— значні залишкові деформації несучих конструкцій каркаса;

— зміщення (горизонтальні чи вертикальні) опорних вузлів;

— значна втрата функціональної придатності конструкцій.

5.5.5 Під час обстеження металевих конструкцій слід користуватися вимогами та положеннями, що наведені у ДБН 362-92.

5.6 Обстеження дерев’яних конструкцій

5.6.1 Недоліки проектування конструкцій пов’язані з неврахуванням неоднорідності будови та фізико-механічних характеристик деревини (мала міцність поперек волокон, значні деформації від дії тривалих навантажень), а також з наявністю дефектів деревини, можливістю набухання, загнивання, жолоблення, розтріскування, загоряння і ураження конструкцій дереворуйнівними грибами, черв’яками, комахами.

5.6.2 Основні дефекти виготовлення і монтажу, що спричиняють зниження несучої здатності дерев’яних конструкцій, такі:

— порушення правил заготовки елементів (розпилювання, зарізання шипів і гнізд з великими допусками, сколювання частини деревини) ослабляють перерізи елементів і призводять до значних пухких деформацій тощо;

— порушення норм і правил монтажу (неврахування особливостей роботи матеріалу і самої конструкції та інші).

5.6.3 До дефектів експлуатації дерев’яних конструкцій, які проявляються внаслідок відсутності постійного нагляду, відносять:

— збільшення фактичних навантажень на конструкції порівняно з проектними;

— систематичне зволоження конструкцій спричинене протіканням покрівлі та відсутністю або несправністю вентиляції приміщень;

— прокладання електропроводки по дерев’яних елементах;

— виконання зварювальних та інших робіт, пов’язаних з високими температурами, біля конструкцій.

5.6.4 Найбільш характерні та розповсюджені види дефектів і пошкоджень конструкцій такі:

— вологий стан або періодичне зволоження деревини;

— недопустимі деформації конструкції та її елементів;

— ураження деревини біологічні (домовими грибами, корабельним черв’яком) та комахами-деревоточцями, загнивання серцевини;

— корозія металевих деталей;

— тріщини та розшарування клеєних дерев’яних конструкцій;

— руйнування опорних частин конструкції замурованої в стіну, що руйнується.

5.6.5 Дефекти та пошкодження дерев’яних конструкцій визначають такими способами:

— огляд з необхідним розкриттям для виявлення фактичного стану конструкції;

— обмірювання конструкції;

— вимірювання основних параметрів деформацій конструкції (прогинів, відносних зміщень вузлів, викривлень стиснутих елементів, кутів нахилу перерізів, зміщень податливих з’єднань, тріщин, сколювань, зминань та інше);

— зазори та нещільності у з’єднаннях, зношення настилів;

— вивчення температурно-вологісних та інших умов експлуатації;

— відбирання з конструкції зразків для лабораторних досліджень (механічних властивостей, вологості, міцності клейових з’єднань, виду шкідника, що уразив деревину, якості антисептування та інше).

5.6.6 За результатами огляду та випробувань зразків визначаються фізико-механічні характеристики конструкцій, міра їх ураження дереворуйнівниками і визначається категорія технічного стану конструкцій з можливістю їх подальшої експлуатації:

— ІІ категорія – задовільна;

— ІІІ категорія – непридатна до нормальної експлуатації (незадовільна);

— ІV категорія – аварійна.

5.6.6.1 Задовільна категорія технічного стану характеризує дерев’яну конструкцію, як придатну для експлуатації після незначного ремонту або підсилення. Це елементи конструкції, що уражені не злоякісною гнилизною або комахами-деревоточцями у поверхневому шарі глибиною до 1,5 см з ослабленням перерізу до 25%.

Гнилизну та червоточину слід стісувати, а місця стесу і прилеглі ділянки конструкції покривати антисептиком та інсектицидом.

Необхідність підсилення конструкції повинна бути визначена перевірним розрахунком.

Елементи зі злоякісною гнилизною слід частково або повністю вилучати, а замінену частину конструкції обробляти антисептиком.

5.6.6.2 При незадовільнїй категорії технічному стані експлуатація дерев’яної конструкції можлива тільки після проведення капітального ремонту. Ослаблення перерізу не повинно перевищувати 50%.

Пошкоджені ділянки чи елементи конструкції повинні бути замінені або відремонтовані.

5.6.5.3 При аварійному стані дерев’яної конструкції обмежене виконання її функцій можливе лише після проведення охоронних заходів (тимчасове підсилення та інше) або повної заміни конструкції.