41. Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції підприємства. Способи знаходження відхилень від норм

1. Нормативи витрат і нормативна собівартість

Нормативні витрати – це очікувані або бюджетні витрати матеріалів, праці та виробничі і накладні витрати, необхідні для виробництва одиниці продукції.

Нормативна калькуляція – це сума нормативних витрат на одиницю продукції за статтями калькуляції.

Типи нормативів:

1. ідеальні – нормативи, які відображають досконалу операційну ефективність виробництва. Вони фактично недосяжні і можуть призвести до зниження результатів діяльності.

2. реально досяжні (реальні) – це певні вимоги, які можуть бути досягнуті за ефективних умов функціонування виробництва. Вони дозволяють звичайну зупинку обладнання та відпустку персоналу.

Розрізняють нормативи:

1. кількісний – відображає кількість вхідного ресурсу, дозволеного на одиницю випуску

2. ціновий – відображає суму, яку необхідно заплатити за одиницю вхідного ресурсу (якісний)

Розмір нормативів встановлюється на основі:

1. історичного досвіду роботи в певній галузі

2. даних інженерних досліджень, які беруться по технології виробництва певного виду продукції

3. даних персоналу, що базуються на попередньо встановлених п-ствах та враховують відповідні коригування до них

Причини впровадження системи норм калькулювання в практику:

1. вдосконалення системи планування та контролю за витратами

2. вдосконалення калькулювання собівартості продукції

При застосуванні нормативного методу обліку витрат розраховують нормативну собівартість, яка складається з:

1. нормативу прямих матеріальних витрат

2. нормативу прямих трудових витрат

3. нормативу загальновиробничих витрат

Нормативні загальновиробничих витрат поділяються на:

1. змінні, які залежать від нормативного обсягу виробництва

2. постійні – стала величина (наприклад, амортизація будівлі)

Систему обліку за нормативними витратами використовують за трьома підходами до відношення витрат на продукцію:

1. Система фактичного калькулювання – до собівартості включають фактичні прямі і непрямі виробничі витрати.

2. система нормального калькулювання – до собівартості включаються фактичні та бюджетні або нормативні непрямі витрати

3. система нормативного калькулювання – до собівартості включаються нормативні прямі і непрямі витрати

Після визначення нормативної собівартості та завершення процесу виробництва продукції визначають фактичну собівартість одиниці продукції за фактичними прямими і непрямими витратами, яку порівнюють із нормативною собівартістю з метою виявлення відхилень та управління ними.

2)))))) Аналіз відхилень від норм

Аналіз відхилень передбачає порівняння норм витрат з фактичними витратами, виявлення відповідних відхилень, їх причин та винуватців.

Загальне відхилення між фактичними і нормативними витратами розраховуються як різниця між ними.

Загальне відхилення змінних виробничих витрат поділяється на 2 види:

1. відхилення за ціною або ставкою – розраховується як різниця між фактичною і нормативною ціною, помноженою на фактичну кількість (ціновий норматив або якісна ознака)

2. Відхилення за використанням або ефективністю – різниця між фактичною і нормативною кількістю, помноженою на нормативну ціну.

Відхилення за ціною може бути обчислене в одній із точок виробничого процесу, а саме:

1. коли сировина і матеріали відпускаються у виробництво

2. коли запаси закуповуються

Відхилення за виконанням запасів обчислюються в момент, коли вони відпускаються у виробничий процес.

Аналіз відхилень прямих витрат:

1. Відхилення прямих матеріальних витрат:

• за ціною

• за використанням

2. Відхилення прямих трудових витрат:

• за ставкою оплати праці

• за продуктивністю оплати праці

Відхилення непрямих витрат:

1. відхилення змінних непрямих витрат:

• за витрачанням

• за ефективністю

2. відхилення постійних непрямих витрат

• за витрачанням

• за обсягом діяльності (якщо фактичний обсяг виробництва відрізняється від очікуваного, який був використаний для розрахунку нормативної ставки розподілу постійних непрямих витрат)

Якщо фактичний обсяг виробництва дорівнює очікуваному, відхилення будуть відсутні.

Якщо розраховується нормативна ставка розподілу постійних непрямих витрат протягом року (місяця), то при аналізі відхилення слід враховувати постійні розподілені непрямі витрати для кожного звітного періоду.

На практиці аналіз відхилень проводиться у випадках, якщо відхилення виходять за межі прийнятого діапазону.

Прийнятий діапазон – це діапазон між нижньою контрольною межею витрат та верхньою. (мінімум і максимум значення відхилень)

Верхня межа – це сума нормативу і допустимого відхилення

Нижня межа – це різниця нормативу і допустимого відхилення

В обліку відхилення можуть бути відображені двома методами:

1. без спеціального використання рахунків відхилень, а з включенням їх до рахунку виробництва.

2. із відкриттям спец рахунків для відхилень

Відхилення поділяють на:

1. сприятливі (якщо фактичні витрати менші за нормативні)

2. несприятливі (навпаки)

В практиці відхилення включають до собівартості виготовленої продукції (наприклад, Україна), але можливе їх віднесення на фінансовий результат, що значно спрощує облікові записи і сам процес розрахунку фактичної собівартості (стандарт-кост). При цьому на підприємстві повинна бути досконала цінова політика, яка враховує зміни ринкових умов.