62. Система державного управління охороною праці в Україні

Згідно ст. 31 ЗУ «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

1. Кабмін;

2. Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд)

3. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади

4. Рада міністрів АРК і органи місцевого самоврядування.

Законом України «Про охорону праці» визначено повноваження цих органів:

1. Кабінет міністрів забезпечує реалізацію державної політики в галузі ОП; спрямовує і координує роботу всіх ін. міністерств для проведення заходів з охорони праці; подає на затвердження Верховної Ради загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдину державну систему статистичної звітності.

При кабміні створена національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення (очолює віце-прем’єр міністр).

2. Держгірпромнагдяд здійснює такі функції: комплексне управління охороною праці, реалізовує державну політику, розробляє національні програми поліпшення стану безпеки, нормотворча діяльність, видає дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, на застосування машин, обладнання підвищеної небезпеки.

Рішення є обов’язковим для виконання усіма міністерствами, місцевими адміністраціями, органами самоврядування, підприємствами.

Окремі міністерства здійснюють єдину політику в галузі охорони праці в межах свого міністерства, розробляють галузеві програми покращення умов праці, укладають з профспілками галузеві угоди, організовують навчання і перевірку знань з охорони праці, здійснюють галузевий контроль з охорони праці. Для координації робіт з ОП в кожному міністерстві, створюються структурні підрозділи ОП.

3. Державні адміністрації і органи місцевого самоврядування: здійснюють державну політику в межах своїх регіонів, здійснюють політику щодо соціального захисту працівників, зокрема, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, створюють відповідні структурні підрозділи; в областях створюються обласні ради з питань безпеки життєдіяльності населення.

В областях розробляються місцеві і регіональні програми з поліпшення умов праці, стану безпеки, гігієни виробничого середовища; заходи з охорони праці у складі інших програм соціально-економічного розвитку регіону.

При сільських, селищних радах можуть створюватися посади або підрозділи з охорони праці.

63. Організація і методика аудиту запасів.

Метою аудиту виробничих запасів є висловлення аудитором думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам, а перевірити це можна, провівши аналіз джерел інформації виробничих запасів.

Джерелами інформації для аудиту операцій із запасами є наступні:

1) наказ про облікову політику;

2) первинні документи з обліку запасів;

3) облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку запасів;

4) акти і довідки попередніх аудиторських перевірок, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

5) звітність.

Здійснюючи аудиторське дослідження, аудитор вивчає документи, за допомогою яких відтворює ланцюг господарських фактів від придбання запасів, їх зберігання і до списання. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських документів. Аудит виробничих запасів не може здійснюватися без досліджень оперативного обліку, інформації з діловодства (накази про зміну матеріально-відповідальних осіб; про проведення ревізій, інвентаризацій; про розгляд результатів ревізій та інвентаризацій тощо), висновків спеціалістів (щодо якості та придатності запасів, доцільності їх придбання, списання).

У ході аудиту використовуються акти ревізій та перевірок запасів, складені відповідними контролюючими органами, а також інформація, одержана в ході попереднього аудиту. Ці джерела інформації мають допоміжний характер, проте, їх дослідження дає можливість встановити місця підвищеного інформаційного ризику. Предметна область дослідження виробничих запасів включає:

1. Внутрішні нормативні та загальні документи підприємства.

2. Облікову політику підприємства з питань обліку виробничих запасів.

3. Договори з матеріально відповідальними особами.

4. Договори з контрагентами.

5. Документацію суб’єктів внутрішнього контролю з питань контролю за раціональним використанням та збереженням виробничих запасів.

6. Первинні документи та реєстри обліку по рахунках, призначених для ведення бухгалтерського обліку виробничих запасів.

7. Регістри зведеного синтетичного обліку (Головна книга), оперативну, статистичну та фінансову звітність.

8. Інші документи, що відображають факти господарської діяльності, пов’язані з придбанням та списанням виробничих запасів.

9. Місця зберігання виробничих запасів, включаючи ваговимірні пристрої.

10. Технологічний процес виробництва, а саме, інформаційні потоки щодо руху сировини і матеріалів від складу матеріалів до складу готової продукції, тобто проходження матеріалів від однієї стадії виробництва до іншої, їх перетворення на готову продукцію.

Вивчення й оцінка внутрішнього контролю і системи бухгалтерського обліку запасів потребує проведення тестування, в результаті якого можна вивчити слабкі і сильні сторони об’єкта дослідження і воно дає можливість вибрати спосіб організації аудиту: суцільний, вибірковий чи комбінований. Аудитори як правило проводять вибіркову перевірку виробничих запасів яка є більш ефективною в порівнянні з суцільною.

Залежно від обраного способу організації перевірки аудитор складає програму перевірки, де встановлює перелік аудиторських процедур які б дали змогу:

1. Встановити достовірність первинних даних БО щодо фактичної наявності та руху виробничих запасів.

2. Перевірити повноту і своєчасність відображення первинних даних з обліку запасів у зведених документах та реєстрах.

3. Перевірити правильність ведення обліку запасів відповідно до чинних законодавчих і нормативних актів, облікової політики суб’єкта господарювання.

4. Перевірити стан збереження запасів у суб’єкта господарювання.

5. Підтвердити або спростувати показники фінансової звітності суб’єкта господарювання, які залежать від достовірності, повноти, й своєчасності відображення господарських операцій, пов’язаних із рухом виробничих запасів.

64. Бухгалтерський та фінансовий облік доходів, не пов’язаних з операційною діяльністю, згідно П(С)БО 15 та Податкового кодексу

Доходи іншої операційної діяльності підприємства — це всі доходи, які не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Їх обліковують на рахунку 71 “Інший операційний дохід”, який призначено для узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, передбачає, що за кредитом рахунку 71 відображають збільшення (одержання) доходу, за дебетом – суми непрямих податків (акцизного збору, ПДВ та ін) та списання в порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Зазначений рахунок має такі субрахунки:

— 710 “Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю”;

— 711 “Дохід від реалізації іноземної валюти”;

— 712 “Дохід від реалізації інших оборотних активів”;

— 713 “Дохід від операційної оренди активів”;

— 714 “Дохід від операційної курсової різниці”;

— 715 “Одержані штрафи, пені, неустойки”;

— 716 “Відшкодування раніше списаних активів”;

— 717 “Дохід від списання кредиторської заборгованості”;

— 718 “Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів”;

— 719 “Інші доходи від операційної діяльності”.

Типовими кореспонденціями рахунків з обліку інших операційних доходів є:

1) Дт 311 “Поточні рахунки в національній валюті” Кт 711 “Дохід від реалізації іноземної валюти” – на суму гривневого еквіваленту, отриманого від продажу іноземної валюти;

2) Дт 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” Кт 712 “Дохід від реалізації інших оборотних активів” – на суму реалізованих оборотних активів з ПДВ;

3) Дт 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” Кт 713 “Дохід від операційної оренди активів” – на суму реалізованих послуг з операційної оренди активів із ПДВ;

4) Дт 36, 37 Кт 714 “Дохід від операційної курсової різниці” — на суму доходу від операційних курсових різниць.