11. Визначення проблеми розподілу банківського продукту.

Основний принцип створення та функціонування системи збуту банківських продуктів на сучасному етапі зводиться до тези, в якій сконцентрована сутність банківської діяльності за умов ринкової економіки, - вивчати потреби своїх клієнтів і задовольняти їх краще, ніж конкуренти. Збут банківських продуктів є комплексною системою організації діяльності банку щодо реалізації стратегій маркетингової політики розподілу, орієнтованої на виявлення потреб і запитів споживачів та визначення сегментів ринку, на яких може бути знайдена ніша для реалізації банківських послуг і продуктів за умов конкуренції з іншими банками та доведення банківських продуктів до місць їх продажу.

Специфіка самих банківських продуктів зумовлює специфіку їх збуту: у фінансовій сфері не працюють стандартні схеми каналів розподілу з використанням ланцюга посередників, а переважно використовується нульовий канал збуту «банк-клієнт». Використання переважно нульового каналу збуту банківських продуктів значно обмежує можливості фінансової установи щодо управління каналами розподілу, яке по суті зводиться до формування максимально розгалужених мереж регіональних територіальних представництв, філій, відділень та банкоматів.

Стратегія в галузі розміщення банківських установ відповідає за виробничу сферу, збутову або товарорух і передбачає, по суті, доведення послуги до потенційного клієнта, тобто це всі дії банку, спрямовані на те, щоб зробити продукт або послугу доступними для цільової аудиторії клієнтів. У її межах розглядаються два аспекти:

□ просторовий - це вибір місцезнаходження збутових точок банківських продуктів та типів збутових каналів;

□ часовий - це фізичний розподіл часу, встановлення годин роботи і терміновості обслуговування. Банківські установи з метою розширення своєї бази клієнтів значно розширюють графік роботи, з використанням автоматизованих і комп'ютеризованих засобів зв'язку та форм доставки банківського продукту, які значно прискорюють швидкість надання банківських продуктів.

Для збуту банківських послуг банками використовуються такі типи каналів:

□ власні канали збуту: головне відділення банку в діловій частині міста; стаціонарні й пересувні відділення банку, філії; збут із використанням автоматизованих чи напівавтоматизованих філій, банкоматів; надання банківських послуг за допомогою телефонної мережі, через мережі передачі даних (Т-Оnlinе, Internet);

□ залучені канали: збут за допомогою організації дочірніх фірм, участь у капіталі інших банків, страхових компаній, туристичних компаній, підприємств тощо.

Прибуток філій та відділень банку залежить від вибору місця діяльності (зосередження бізнес-структур, офісів компаній, підприємств та організацій, наявності зручних транспортних мереж, врахування рівня конкуренції та характеру послуг банків-конкурентів, аналізу чисельності і можливостей потенційних клієнтів), каналів збуту (охоплення усіма видами банківських послуг різних категорій клієнтів), фізичний фактор (орієнтація тієї чи іншої послуги на клієнта у зоні обслуговування відділення або філії). На підставі аналізу цих параметрів банківська установа обирає місце розташування її головної установи своїх філій та відділень.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що ефективним засобом, який дозволяє вчасно адаптуватись до змін ринкових умов та досягнути беззаперечних конкурентних переваг на ринку банківських послуг, є створення та функціонування системи збутової мережі банківських продуктів. Для досягнення поставлених цілей розвитку банківські установи повинні за допомогою оцінки чинників, що визначають місцезнаходження збутових точок банківських продуктів досліджувати й аналізувати оточуюче їх маркетингове середовище і досягати балансу між зовнішнім середовищем, внутрішніми умовами й стратегією розвитку банку.