- •1.Державна мова – мова професійного спілкування.
- •2. Професійна мовнокомунікативна концепція.
- •3. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •4. Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
- •5. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •6.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •7. Науковий етикет.
- •11. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •12. Мовний етикет.
- •14. Реферат, як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •16. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •17.Оформлення результатів наукової діяльності.
- •18. Текст, як форма реалізації професійної діяльності.
- •19. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •22. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •23. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні, і комунікативні принципи презентації.
- •25. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення.
- •26. Індивидуальні та колективні форми фахогово спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •27. Класифікація документів. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •29. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •30. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри комунікації.
- •31. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •32. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •33. Поняття про ораторську(риторичну) компетенцію.
- •34. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- •40. Термінологія обраного фаху.
- •41.Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •31.Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •5.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •10.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •12.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •46.Етикет службового листування
- •33.План, тези, конспект як засіб організації розумової праці
- •34.Анотування і реферування наукових текстів.
- •30. Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту
- •26.Дискусія “Мозковий штурм”
27. Класифікація документів. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
Відповідно до змісту документа, зокрема відношення інформації документа до особи, структури, предмета, напрямку діяльності укладача чи адресата, за ознаками і класифікації та групами розрізняють такі документи:
1. За найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист тощо.
2.За змістом і спеціалізацією: загальні; з адміністративних питань; з питань планування оперативної діяльності; з питань підготовки та розподілу кадрів; спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комерційних питань, постачально-збутові, зовнішньоторговельні тощо.
3.За призначенням: щодо особового складу; організаційно-розпорядчі;кадрово-контрактові;довідково-інформаційні; господарсько-договірні; обліково-фінансові.
4.За походженням: службові; особисті.
5. За місцем укладення: внутрішні; зовнішні.
6. За напрямком (спрямуванням):вхідні; вихідні .
7. За ступенем складності:прості;складні.
8. За стадіями відтворення:оригінали; копії, витяги, дублікати.
9.За терміном виконання: звичайні безстрокові;дуже термінові.
10. За юридичною силою: справжні; підробні.
11. За технікою відтворення: рукописні; відтворені за допомогою технічних засобів.
Націона́льні станда́рти — державні стандарти України, прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні для широкого кола користувачів.
Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації має право встановлювати знак відповідності продукції національним стандартам.
Національний знак відповідності продукції національним стандартам — знак, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, які поширюються на цю продукцію.
При оформлянні організаційно-розпорядчих документів використовується такий склад реквізитів:
1 - Державний герб; 2 - емблема організації; 3 - зображення нагород; 4 - код організації; 5 - код документа; 6 - назва міністерства чи відомства; 7 - назва підприємства (установи, організації, фірми); 8 - назва структурного підрозділу; , 9 - назва виду документа;10 - дата;11 - індекс 12 - місце складання чи видання; 13 - адресат;14 - гриф затвердження; 15 - резолюція; 16 - заголовок до тексту; 17 - позначка про контроль; 18 - текст; 19 - підпис; 20 - візи; 21 - відбиток печатки; 22 - позначка про перенесення даних на машинний носій;23 - позначка про надходження.
29. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
Довгий час проблеми аргументації, майстерності переконання і дискусії майже зовсім не розроблялися в нашій літературі. Цьому багато в чому заважав усталений догматичний і коментаторський стиль в гуманітарних науках, який насаджувався зверху і перешкоджав вільному обговоренню нових назрілих проблем й приєднання до інтелектуальних цінностей, накопичених світовою культурою. До числа таких цінностей безсумнівно належить мистецтво аргументації та переконання, що досягло свого розквіту ще в Античній Греції. Починаючи з античних греків, у розвитку риторики, як мистецтва переконання, ясно простежуються дві тенденції. Одна з них пов'язана з методом діалогу, який практикувався Сократом і детально розроблений в блискучих за формою і глибоких за змістом діалогах Платона. В даний час цей метод називають сократівським прийомом постановки систематичних питань і аналізу отриманих відповідей для спільного пошуку істини і уточнення та узгодження своїх позицій з обговорюваного питання.
2.Переконуваня, його форми та засоби. Переконуваня – це головний метод дії. Під ним розуміється, з одного боку, різносторонній вплив на особу з метою формування в неї одних якостей і позбавлення інших, а з іншого – спонукання до певної дії.
В науці, практиці й побуті термін «переконання» використовується у його двох значеннях, а саме, як: - система поглядів, уявлень, яких я дотримуюсь, з якими я погоджуюсь, які я ототожнюю із собою, оскільки вважаю їх продуктом власної діяльності, які мають під собою певну аргументацію і можуть бути логічно доведені;
- певний спосіб впливу, який передбачає аргументоване і логічно витримане доведення істинності того чи іншого положення, думки, оцінки. Основними прийомами переконання є інформування (розповідь), роз’яснення, доказ, спростування і бесіда.
Переконувати можна словом і ділом.
Переконання – вплив на особистість з використанням логічних доводів і психологічних прийомів. Вміння переконувати - важлива якість особистості. Методи переконання служать доповненнями інших методів. Основні форми переконання: У формі бесіди – викликати довіру, викласти свою точку зору.
