31.Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.

Науковий текст - це витвір розумового і мовленнєвого процесів. Він має композиційну єдність та значеннєве завершення.

Текст спрямований на передавання інформації, її засвоєння і усвідомлення та призначений для конкретних адресатів, які мають фонові знання для сприймання змісту тексту.

Щоб навчитися розуміти усне та письмове наукове мовлення, а також для того, щоб уміти самому складати науковий текст, треба виробити навички аналізу його, уміння знаходити в ньому потрібні знання та коментувати їх, складати реферати за змістом одного або декількох текстів – джерел необхідної інформації.

Серед наукових текстів розрізняють: текст-опис, текст-міркування, текст-доказ.

Синтаксичні і лексичні засоби побудови тексту-доказу

Текст-доказ композиційно є найбільш регламентованим. Зазвичай він вміщує такі частини:

1. презентацію теми (тезис);

2. пояснення-доказ (аргументи і приклади);

3. висновок.

Для цього типу текстів характерні тлумачення, велика кількість прикладів, порівнянь, визначень, умовиводів. У них функціонують підрядні речення з семантикою причини, умови, наслідку, допустовості тощо.

Тут , як і в текстах-міркуваннях, використовуються: імператив, дієприслівникові та дієприкметникові звороти(які чергуються з підрядними означальними реченнями). Але тексти-докази в порівнянні з текстами-міркуваннями є більш завершеними, для висловлення чого використовуються лексеми зі значенням висновку отже , таким чином .

З погляду багатьох вчених-текстологів, текст-доказ є окремим різновидом тексту-міркування.

Багато наукових текстів мають змішаний характер і вміщують в собі елементи опису, міркування або доказу.

Лексико-граматичні характеристики тексту-опису

Наукові тексти характеризуються такими лексико-граматичними рисами, як:

а) описовість, коли передаються процеси, експерименти тощо або сутність наукових понять;

б) міркування, коли описується розвідка наукової проблеми, закону або закономірностей і робляться припущення, зображується логічна послідовність дій дослідника, вводяться необхідні формули і нагадуються загальновідомі риси субстанцій, які досліджуються, формулюються висновки тощо;

в) логічна послідовність викладання інформації;

г) вірогідність і доказовість інформації;

Залежно від названих характеристик наукові тексти можна поділити на такі групи: текст-опис, текст-міркування, текст-доказ, текст-оповідь. Тексти-оповіді частіше функціонують в історії та географії.

Структура і лексико-граматичні засоби тексту-опису мають свої власні риси.

Вони такі:

а) суб’єктно-предикатна основа речень;

б) теперішній час дієслів, якими виражені в реченнях предикати;

в) велика кількість речень, в яких дається кваліфікаційна характеристика;

г) достатньо висока частотність модальних слів.

Для текстів-описів характерною рисою є логічна послідовність викладання інформації. Спочатку використовуються речення, які побудовані за моделями:

ЩО-ЩО, ЩО ЦЕ ЩО, ЩО Є ЧИМ.

Потім надається зображення або характеристика окремих частин чи властивостей об’єкта опису (що складається із чого; що поділяється на що і що; що відрізняється чим тощо).

У текстах-описах багато складених іменникових присудків, використовуються порівняння, аналогія, протиставлення.

Синтаксичні і лексичні засоби побудови тексту-міркування

Цей тип наукового тексту вміщує в собі пояснення наукових понять, фактів, явищ або встановлення причинно-наслідкової залежності між ними.

У зміст текстів входять роздуми, визначення, коментарі, умовиводи, приклади.

У текстах-міркуваннях переважають структурно-семантичні конструкції простих і складних наслідкових і допустових речень, а також речень умови, причини, мети, взаємозв’язку явищ, одночасності і послідовності дій, протиставлення та порівняння.

У цих текстах частіше, ніж в інших (наприклад, текстах-описах), використовуються:

а) дієслова І особи множини;

б) імператив;

в) приклади, факти, аргументи;

г) риторичні запитання;

д) вставні слова і словосполучення типу: по-перше, по-друге, насамперед, справді, проте, дійсно, тепер, отже, як правило, так, таким чином.

У текстах-міркуваннях речення часто ускладнюються за рахунок означальних другорядних речень або дієприкметникових зворотів з означальною семантикою.