- •1.Державна мова – мова професійного спілкування.
- •2. Професійна мовнокомунікативна концепція.
- •3. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •4. Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
- •5. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •6.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •7. Науковий етикет.
- •11. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •12. Мовний етикет.
- •14. Реферат, як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •16. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •17.Оформлення результатів наукової діяльності.
- •18. Текст, як форма реалізації професійної діяльності.
- •19. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •22. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •23. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні, і комунікативні принципи презентації.
- •25. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення.
- •26. Індивидуальні та колективні форми фахогово спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •27. Класифікація документів. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •29. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •30. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри комунікації.
- •31. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •32. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •33. Поняття про ораторську(риторичну) компетенцію.
- •34. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- •40. Термінологія обраного фаху.
- •41.Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •31.Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •5.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •10.Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів
- •12.Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •46.Етикет службового листування
- •33.План, тези, конспект як засіб організації розумової праці
- •34.Анотування і реферування наукових текстів.
- •30. Кодифікація і стандартизація термінів. Алгоритм укладання термінологічного стандарту
- •26.Дискусія “Мозковий штурм”
26.Дискусія “Мозковий штурм”
Дискусія (від лат. discussio - «дослідження») - це публічний діалог, у процесі якого зіштовхуються різні, протилежні точки зору. Метою дискусії є з'ясування і зіставлення позицій, пошук правильного рішення. Дискусія - один з видів суперечки. У риториці суперечка - це характерне обговорення проблеми, спосіб її колективного дослідження, при якому кожна зі сторін відстоює свою правоту. Прагнення зайняти власну позицію - сильна потреба людини, пов'язана із самоствердженням. В атмосфері суперечки максимально виявляються такі особистісні властивості, як самостійність і нонконформізм. Тому суперечки цікаві й емоційно притягальні, тому вони постійно супроводжують життя окремих людей і колективів. Там, де панує авторитарна система мислення, відсутній плюралізм думок, не можуть успішно розв’язуватися трудові задачі. Тому керівник повинен володіти мистецтвом суперечки. У діловому спілкуванні дискусію спеціально організовують на зборах, а також використовують як метод дослідження ринку. При цьому група споживачів обговорює під керівництвом ведучого теми, що цікавлять фірму. Наприклад, така дискусія дозволяє довідатися реакцію покупців (клієнтів) на вироблений товар ( послугу).
“Мозковий штурм” – це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішення, в якому здійснюються шляхом вільного висловлювання думки всіх учасників.
Принцип “мозкового штурму” простий. Ви збираєте групу учасники дискусіїв, ставите їм задачу і просите всіх учасників висловити свої думки з приводу рішення цієї задачі: ніхто не має права висловити на цьому етапі свої думки про ідеї інших або давати їм оцінку.
Всі декілька хвилин можна отримати велику кількість ідей, які служитимуть основою для вироблення найбільш розумного рішення.
“Мозковий штурм” можна вважати вдалим, якщо висловлені під час I етапу 5 або 6 ідей служитимуть основою для рішення проблеми.
Методика проведення дискусії:
1. Ведучий ставить перед учасниками “мозкового штурму” задачу і розповідає про його правила:
мета “штурму” – запропонувати найбільшу кількість варіантів рішення задачі;
примусьте працювати свою уяву; не відкидайте ніяку ідею лише тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;
розвивайте ідеї інших учасників;
не намагайтеся дати оцінку запропонованим ідеям – цим ви займетесь трохи пізніше.
2. Ведучий призначає секретаря, який буде записувати всі ідеї, що виникають, слідкувати за тим, щоб не порушувались правила, при необхідності втручатися. Перший етап триває до тих пір, доки з'являються нові ідеї.
3. Ведучий об'являє коротку перерву, щоб учасники налаштувались на критичний лад мислення. Починається II етап. Тепер учасники “мозкового штурму” згруповують і розвивають ідеї, висловлені в ході I етапу (список ідей можна надрукувати і роздати або вивісити на дощі). Проаналізувати і вибрати ті ідеї, які можуть допомогти знайти відповіді на поставлені питання, учасники приходять до рішення.
4. Ведучий підводить підсумок дискусії. Якщо “мозковий штурм” не приніс потрібного результату, слід обговорити причини невдачі.
