2.6 Кругообіг основних фондів

Основні фонди, вступаючи у виробничий процес, зношуються. Ступеню зносу відповідають амортизаційні відрахування, які включаються в собівартість продукції. Перенесена вартість основних фондів у складі продукції покидає сферу виробництва і поступає в сферу обігу у виді виручки від реалізації.

Після реалізації продукції частина коштів, яка відповідає перенесеній вартості основних фондів, поступає в амортизаційний фонд, який перерозподіляється у фонд розвитку виробництва і використовується для купівлі нових основних фондів (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 - Кругообіг основних фондів.

2.7 Показники використання основних фондів

Важливе значення для кожного підприємства має підвищення ступеня використання основних фондів.

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які діляться на дві групи: узагальнюючі та часткові.

Узагальнюючі показники залежать від багатьох техніко-організаційних факторів і виражають кінцевий результат використання основних фондів. До них відносяться фондовіддача, фондоємкість, рентабельність основних фондів.

Фондовіддача - це випуск продукції з однієї гривні основних фондів.

Ф_від = Q_в : Ф_ср, (2.24)

де Q_в - обсяг виробництва.

Фондоємкість - це величина, обернена до показника фондовіддачі і показує суму основних виробничих фондів, яка припадає на одну гривню випущеної продукції.

Ф_є = Ф_ср : Q (2.25)

Рівень рентабельності основних фондів підприємства залежить від величини прибутку, який одержує підприємство за реалізовану продукцію і середньорічної вартості цих фондів, тобто - це прибуток з 1 грн. основних фондів.

Р_ф = П : Ф_ср, (2.26)

де П - прибуток.

Фондоозброєність характеризує оснащеність праці основними фондами і визначається за формулою:

Ф_озб = Ф_ср : Ч або (2.27) Ф_озб = Ф_ср : Ч_max, (2.28)

де Ч - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу;

Ч_max - середньооблікова чисельність працюючих в найбільшій зміні.

Часткові показники характеризують рівень використання окремих елементів основних фондів в залежності від окремих факторів.

Ці показники визначаються і аналізуються з метою поелементної оцінки рівня використання основних фондів і виявлення в кожному окремому випадку резервів підвищення ефективності їх використання.

До часткових показників рівня використання основних фондів відносяться: коефіцієнт екстенсивного використання обладнання, К_е; коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, К_і; інтегральний коефіцієнт використання машин і обладнання, К_інт; коефіцієнт змінності, К_зм..

У залежності від мети аналізу і специфіки виробництва використовуються такі показники як: питома вага прогресивного обладнання в загальній кількості; питома вага фізично зношеного і морально застарілого обладнання; питома вага обладнання із терміном служби до 5 років, від 5 до 10 років; від 10 до 20 років, більше 20 років та інші.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання характеризує рівень його використання в часі, визначається для кожної групи однотипного обладнання (або для окремих одиниць машин і обладнання, наприклад, для токарних, фрезерних верстатів) за формулою:

К_е = Т_р : Т_к або (2.29)

К_е = Т_р : Т_н або (2.30)

К_е = Т_р : Т_еф, (2.31)

де Т_к- календарний час;

Т_р - час роботи обладнання;

Т_н - номінальний час (календарний за мінусом вихідних та святкових днів);

Т_еф - ефективний час роботи обладнання (номінальний за мінусом часу простоїв у планових ремонтах).

При аналізі рівня використання обладнання в часі виявляється, що деякий час воно працює непродуктивно.

Час, який затрачено на виготовлення бракованої продукції, обрізку лишнього металу (використання заготовок немірної довжини), зняття лишніх припусків при механічній обробці - все це час непродуктивної роботи обладнання.

Зменшення часу непродуктивної роботи обладнання, скорочення простоїв з різних причин є одним із головних шляхів підвищення ефективності використання основних фондів.

Рівень використання машин і обладнання за потужністю характеризується коефіцієнтом інтенсивного використання, який можна розрахувати за формулою:

К_і = Q_ф : Q_max, (2.32)

де Q_ф - обсяг фактично виробленої продукції;

Q_max - максимально можливий випуск продукції.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання характеризується кількістю фактично виробленої продукції до максимально можливого її випуску. Істотний вплив на величину цього коефіцієнта мають:

- ступінь інтенсивності технологічних режимів;

- якість сировини, матеріалів та заготовок;

- стан та ступінь зносу обладнання;

- величина та ймовірність виникнення браку;

- методи організації праці і т.д.

Інтегральний коефіцієнт використання машин і обладнання за потужністю і в часі визначають як добуток двох коефіцієнтів К_е, К_і:

К_інт = К_е ^. К_і (2.33)

Підвищення інтегрального коефіцієнту досягається комплексом заходів, які охоплюють весь виробничий процес:

- впровадженням передової технології;

- інтенсифікацією технологічних процесів;

- зменшенням планових і непланових простоїв;

- виключенням непродуктивної роботи обладнання.

- покращанням якості сировини, матеріалів і заготовок;

- покращанням стану обладнання;

- підвищенням рівня спеціалізації виробництва.

Одним із показників використання обладнання є коефіцієнт змінності, підвищення якого є одним із важливіших шляхів скорочення планових простоїв обладнання.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання; визначається відношенням кількості машино-змін, відпрацьованих обладнанням підприємства, цеху, дільниці за добу, до загальної кількості встановленого обладнання.

К_зм = (n₁ + n₂ +n₃) : n, (2.34)

де n₁, n₂, n₃ - кількість обладнання, яке працювало відповідно в 1, 2 , 3 зміни;

n - загальна кількість обладнання, яка встановлена на підприємстві, в цеху, на дільниці.

Значного скорочення простоїв можна досягти в результаті використання швидкісних і прогресивних методів ремонту (метод ремонтних вузлів, наплавлення зносостійких деталей на поверхні завантажених деталей), правильної організації ремонтних робіт, раціональної експлуатації обладнання та старанного догляду за ним.