Тестові завдання

1 У залежності від ступеню участі у виробничій діяльності усі працівники підприємства діляться:

а) за професіями та спеціальностями;

б) за кваліфікаціями;

в) на промислово-виробничий і непромисловий персонал;

г) на категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники;

д) інженерно-технічні працівники, службовці, робітники.

2 Трудові ресурси – це:

а) сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності;

б) частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності;

в) працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони;

г) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

3 У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства ділиться:

а) на промислово-виробничий і непромисловий персонал;

б) за професіями та спеціальностями;

в) за кваліфікаціями;

г) на категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники;

д) інженерно-технічні працівники, службовці, робітники.

4 Особливістю структури персоналу в машинобудуванні є:

1. висока питома вага робітників;

2. висока питома вага допоміжних робітників;

3. висока питома вага спеціалістів;

4. висока питома вага службовців;

5. низька питома вага спеціалістів.

а) 1,2; б) 3,4; в) 2,3; г) 1,3; д) 2,5.

5 У залежності від характеру трудової діяльності персонал підприємства ділиться :

а) за професіями та спеціальностями;

б) на промислово-виробничий і непромисловий персонал;

в) за кваліфікаціями;

г) на категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники;

д) інженерно-технічні працівники, службовці, робітники.

6 Підготовка робітничих кадрів здійснюється:

1. на підприємствах; 2) університетах; 3) ПТУ; 4) середніх спеціальних закладах;5) школах.

а) 1,2; б) 3,4; в) 2,5; г) 2,3; д) 1,3.

7 До категорії “Спеціалісти” відносяться наступні працівники:

1. інженер-технолог, інженер-конструктор;

2. агент з продажу;

3. стенографістка;

4. економіст, бухгалтер;

5. слюсар, токар, наладчик.

а) 1,2; б) 1,4; в) 2,5; г) 3,4; д) 2,3.

8 Професія – це :

а) вид діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості і потребує від робітників додаткових спеціальних знань і навичок;

б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу знань та практичних навичок;

в) кількісне співвідношення окремих категорій працівників;

г) сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку.

9 До основних виробничих робітників механічного цеху відносяться:

1. токар, фрезерувальник;

2. слюсар-ремонтник;

3. заточувальник;

4. шліфувальник;

5. наладчик

а) 1,2; б) 1,4; в) 2,5; г) 3,4; д) 2,3.

10 До категорії “службовці” відносяться:

а) працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами;

б) працівники, безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей;

в) працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документів, облік та контроль, господарське обслуговування;

г) працівники, зайняті ремонтом, переміщенням вантажу, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг.

11 Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується:

1. тарифно-кваліфікаційними характеристиками;

2. рівнем освіти;

3. досвідом роботи;

4. посадовими окладами;

5. рівнем заробітної плати.

а) 1,2; б) 3,4; в) 2,3; г) 1,4; д) 2,5.

12 Вкажіть, яке визначення є правильним? Кваліфікація – це:

а) сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій певної складності;

б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу знань та практичних навичок;

в) кількісне співвідношення окремих категорій працівників;

г) сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку.

13 Яке визначення є правильним?

а) робітники – це працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документів, облік та контроль, господарське обслуговування;

б) структура персоналу – це кількісне співвідношення окремих категорій працівників;

в) професія – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій певної складності;

г) керівники – це працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.

14 До допоміжних робітників відносяться:

1. токар, фрезерувальник;

2. слюсар-ремонтник, електрик;

3. гардеробники, прибиральниці;

4. двірники, кур’єри;

5. секретарі-друкарки, стенографістки.

а) 2,3,4; б) 3,4,5; в) 2,4,5; г) 1,2,3; д) 1,3,5.

15 Організаційні фактори росту продуктивності праці пов’язані з:

а) впровадженням економічних методів управління, вдосконаленням ціноутворення, фінансово-кредитного механізму;

б) підвищенням рівня концентрації, спеціалізації, кооперування, забезпеченням ефективної організації виробничих процесів, праці та заробітної плати;

в) науково-технічним прогресом;

г) з умовами діяльності людини у виробничих та інших сферах життя.

6 Економічні фактори росту продуктивності праці пов’язані з:

а) науково-технічним прогресом;

б) впровадженням економічних методів управління, вдосконаленням ціноутворення, фінансово-кредитного механізму;

в) підвищенням рівня концентрації, спеціалізації, кооперування, забезпеченням ефективної організації виробничих процесів, праці та заробітної плати;

г) з умовами діяльності людини у виробничих та інших сферах життя.

17 Резерви росту продуктивності праці – це:

а) рушійні сили або об’єктивні умови, які визначають можливості підвищення продуктивності праці;

б) невикористані можливості;

в) науково-технічний прогрес;

г) покращання умов праці;

д) впровадження економічних методів управління.

18 Матеріально-технічні фактори росту продуктивності праці пов’язані з:

а) впровадженням економічних методів управління, вдосконаленням ціноутворення, фінансово-кредитного механізму;

б) науково-технічним прогресом;

в) підвищенням рівня концентрації, спеціалізації, кооперування, забезпеченням ефективної організації виробничих процесів, праці та заробітної плати;

г) з умовами діяльності людини у виробничих та інших сферах життя.

19 При плануванні зростання продуктивності праці й середньої заробітної плати необхідно дотримуватися таких пропорцій:

а) темпи зростання середньої заробітної плати мають випереджати темпи зростання продуктивності праці;

б) темпи зростання обох чинників мають бути однаковими;

в) темпи зростання продуктивності праці мають випереджати темпи зростання середньої заробітної плати.

20 Резерви росту продуктивності праці у залежності від особливостей їх визначення діляться на:

1. резерви зниження трудомісткості;

2. резерви кращого використання робочого часу;

3. матеріально-технічні;

4. організаційні;

5. економічні;

6. соціальні.

а) 1,2; б) 3,4,5,6; в) 2,5; г) 1,4; д) 2,3.

21 Технологічну трудомісткість використовують для визначення:

1. чисельності основних виробничих робітників;

2. фонду заробітної плати основних виробничих робітників;

3. тривалості виробничого циклу;

4. продуктивності праці;

5. чисельності керівників, фахівців, службовців.

а) 3,4,5; б) 1,2,3; в) 2,4,5; г) 2,3,4; д) 1,3,5.

22 Для характеристики росту продуктивності праці застосовують наступні показники:

1. натуральні;

2. вартісні;

3. темп росту ;

4. темп приросту;

5. індекс.

а) 1,2,3; б) 2,4,5; в) 3,4,5; г) 2,3,4; д) 1,3,5.

23 Факторами росту продуктивності праці є:

1. матеріально-технічні;

2. географічні;

3. економічні;

4. фізичні;

5. організаційні та соціальні.

а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 1,3,5; г) 2,3,4; д) 1,3,4.

24 Яким показником вимірюється продуктивність праці у промисловості та відображається у статистичній звітності?

а) кількістю виробленої продукції за одиницю часу;

б) кількістю виробленої продукції одним працівником за одиницю часу;

в) кількістю виробленої продукції одним працівником промислово-виробничого персоналу за одиницю часу;

25 Рівень продуктивності праці характеризують:

1. фондовіддача, фондомісткість;

2. виробіток на одного працівника;

3. трудомісткість продукції;

4. фондоозброєність праці;

5. прибуток.

а) 1,2; б) 3,4; в) 2,3; г) 1,4; д) 2,5.

26 Для відрядної форми оплати праці характерною є оплата праці у відповідності з:

1. кількістю виготовленої продукції;

2. кількістю відпрацьованого часу;

3. кількістю наданих послуг;

4. із посадовим окладом.

а) 1,2; б) 3,4; в) 2,4; г) 2,3; д) 1,3.

27 Заробітна плата спеціалістів і службовців визначається на основі:

1. штатного розпису і посадових окладів;

2. розцінок і планового випуску продукції;

3. годинних тарифних ставок і трудомісткості виробленої продукції;

4. контрактів;

5. усі попередні відповіді правильні.

а) 1,2; б)5; в) 1,4; г) 2,4; д) 2,3.

28 Заробітна плата бригади розраховується на основі:

1. середнього тарифного коефіцієнта за розрядом працівників;

2. бригадної розцінки за кожну з операцій;

3. обсягу виконання кожного виду продукції;

4. ставки 1 розряду відрядників.

а) 1,2; б) 3,4; в) 2,4; г) 2,3; д) 1,3.

29 Тарифна система оплати праці містить:

а) тарифні ставки, тарифні сітки;

б) тарифні ставки, посадові оклади, тарифні сітки;

в) тарифні ставки, тарифні сітки, тарифно-кваліфікаційний довідник;

г) посадові оклади, тарифно-кваліфікаційний довідник;

д) посадові оклади, преміальні положення, тарифно-кваліфікаційний довідник;

30 Для почасової форми оплати праці характерною є оплата праці у відповідності з:

а) кількістю відпрацьованого часу кількістю виготовленої продукції;

б) кількістю відпрацьованого часу;

в) кількістю наданих послуг;

г) посадовим окладом.

31 Акордна система оплати праці характеризується:

а) збільшенням кількості виробленої продукції;

б) покращанням якості продукції;

в) економією часу при виконанні завдання;

г) ростом продуктивності праці;

д) покращанням використання основних засобів.

32 Умовами ефективного використання відрядної оплати праці є:

1. наявність кількісних показників виробітки в натуральних оди­ницях і можливість достовірного обліку результатів праці;

2. науково обґрунтоване нормування праці;

3. створення можливостей для перевиконання норм без порушення технологічного процесу;

4. чітка організація обслуговування робочих місць, яка б виклю­чала простої , якісна і своєчасна технічна підготовка виробництва;

5. на роботах, які важно нормувати та рахувати окремо для кожного працівника.

а) 1,2,3,4; б) 3,4,5; в) 1,2,4,5; г) 2,3,4,5; д) 1,3,5.

33 Для якої категорії працівників доцільно використовувати систему заробітної плати, при яких винагорода виплачується на основі комісійних:

а) основних робітників;

б) допоміжних робітників;

в) спеціалістів;

г) керівників, спеціалістів та службовців;

д) спеціалістів, які забезпечують ресурсоінформаційне постачання виробництва, реалізацію продукції.

34 При безтарифній системі заробітна плата кожного працівника залежить від:

1. розцінки за одиницю продукції;

2. кваліфікаційного рівня працівника;

3. фактично відпрацьованого часу;

4. коефіцієнту трудової участі;

5. комісійних.

а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 2,4,5; г) 1,3,5; д) 2,3,4.

35 Для розрахунку фонду тарифної заробітної плати робітників-відрядників необхідно знати:

а) чисельність працюючих, годинну тарифну ставку 1 розряду, дійсний фонд робочого часу;

б) штатний розпис та посадові оклади;

в) годинні тарифні ставки та відпрацьований час.

36 На підставі тарифно-кваліфікаційного довідника можна визначити:

1. заробітну плату робітника;

2. розцінку;

3. розряд робітника;

4. складність роботи;

5. тарифний коефіцієнт.

а) 1,2; б) 2,4; в) 3,4; г) 1,5; д) 2,3.

37 Номінальна заробітна плата – це:

а) виражена в грошовій формі частина суспіль­ного продукту, яка поступає в особисте споживання працівників у від­повідності із кількістю та якістю затраченої ними праці;

б) ціна, яка виплачується за використання праці;

в) сума грошей, одержаних за тиж­день, місяць, рік;

г) це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату;

д) “купівельна спроможність” заробітної плати.

38 Системи відрядної форми оплати праці:

а) проста, преміальна;

б) штатно-окладна; контрактна;

в) контрактна, безтарифна;

г) проста, преміальна, прогресивна, колективна, непряма, акордна;

д) тарифна, безтарифна.

39 Тарифна система – це:

а) нормативний документ;

б) тарифний розряд;

в) тарифна ставка;

г) тарифно-кваліфікаційний довідник;

д) система взаємопов’язаних характеристик і показників, за якими диференціюється заробітна плата робітників, відповідно до їх кваліфікації, складності роботи.

40 Реальна заробітна плата – це:

1. виражена в грошовій формі частина суспіль­ного продукту, яка поступає в особисте споживання працівників у від­повідності із кількістю та якістю затраченої ними праці;

2. ціна, яка виплачується за використання праці;

3. сума грошей, одержаних за тиж­день, місяць, рік;

4. це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату;

5. “купівельна спроможність” заробітної плати.

а) 1,2; б) 3,4; в) 2,4; г) 1,3; д) 4,5.

41 Планування праці та заробітної плати включає такі показники:

1. чисельність і склад працюючих;

2. тривалість виробничого циклу;

3. фонд заробітної плати;

4. тривалість підготовки виробництва;

5. завдання щодо підвищення продуктивності праці.

а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 1,3,5; г) 2,3,4; д) 2,4,5.

42 Яка із основних форм заробітної плати є економічно найвигіднішою?

а) відрядна; б) почасова; в) відрядна або почасова залежно від умов виробництва.

43 Коли вигідно застосувати відрядно-прогресивну оплату праці?

а) коли є „вузькі місця” на виробництві;

б) у випадку наявності кількісних показників виробітки в натуральних оди­ницях і можливість достовірного обліку результатів праці;

в) при науково обґрунтованому нормуванні праці;

г) при створенні можливостей для перевиконання норм без порушення технологічного процесу;

д) на роботах, які важно нормувати та рахувати окремо для кожного працівника.

44 Для яких робітників доцільна почасово-преміальна система?

1. токар, фрезерувальник;

2. черговий електрик;

3. черговий сантехнік;

4. наладчик;

5. комірник.

а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 2,3,5; г) 2,4,5; д) 1,3,5.

45 Відрядно-прогресивна система впроваджується:

1. коли необхідно різко стимулювати збільшення обсягу виробництва;

2. коли необхідно зменшити обсяги виробництва;

3. коли необхідно ліквідувати “вузькі” місця у виробництві;

4. і це веде до випередження темпів росту середньої заробітної плати порівняно із темпами росту продуктивності праці;

5. і це веде до випередження темпів росту продуктивності праці порівняно із темпами росту середньої заробітної плати.

а) 1,2,3; б) 3,4,5; в) 2,4,5; г) 1,3,4; д) 2,3,4.