8.5 Джерела фінансування капітальних вкладень

Фінансування капітальних вкладень здійснюється як за рахунок як власних ресурсів, так і джерел зовнішнього фінансування.

До власних джерел фінансування капітальних вкладень підприємства належать:

1) Готівкові кошти засновників підприємства;

2) Акумульована сума амортизаційних відрахувань;

3) Кошти, створених на підприємстві, фінансових резервів та фондів;

4) Кошти, отримані від реалізації непотрібного майна;

5) Кошти від продажу цінних паперів, придбаних раніше на фінансовому ринку;

6) Доходи, отримані від здавання власного майна в оренду.

До джерел зовнішнього фінансування відносяться залучені та позичені, а також централізовані фінансові ресурси.

До залучених джерел фінансування капітальних вкладень належать:

1) Кошти від емісії та розміщення на фінансовому ринку власних цінних паперів (акції, облігації);

2) довгострокові кредити банків;

3) Інвестиції зарубіжних партнерів у створення спільних підприємств.

З огляду на можливість ризику втрати підприємством фінансової самостійності необхідно, щоб структура джерел фінансування інвестиційної діяльності забезпечувала фінансову незалежність підприємства.

Користування зовнішніми джерелами довгострокового фінансування потребує певних витрат. Так, випуск і продаж цінних паперів підприємства пов’язані з витратами на їх випуск та оплату послуг фінансових посередників за їх розміщення на фінансовому ринку. У подальшому – виплату за ними дивідендів акціонерам та відсотків власникам облігацій.

Залучення позик пов’язане з необхідністю повернення основних сум боргу та виплатою відсотків за користування кредитом.

Для держаних підприємств джерелами фінансування капітальних вкладень можуть бути централізовані фінансові ресурси, а саме:

1) Кошти державного та місцевого бюджетів;

2) Кошти державних позабюджетних фондів;

3) Кошти благодійних фондів.

Формування структури джерел фінансування капітальних вкладень залежить від дії багатьох факторів, таких як: чинна система оподаткування підприємств; темпи зростання обсягів реалізації продукції підприємства, їхня стабільність; структура активів підприємства; стан ринку капіталів; кредитна політика Національного банку країни тощо.

Вибір оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень має дуже важливе значення, оскільки дає змогу підприємству мінімізувати ризик втрати своєї платіжної спроможності й уникнути банкрутства. Зменшення питомої ваги позичкового капіталу у його загальній структурі погіршує фінансові можливості підприємства, призводить до зниження прибутковості, але надмірна заборгованість загрожує втратою довіри інвесторів через можливу неспроможність сплатити надто великі борги [12, 231 с.].

8.6 Організаційні форми ведення капітального будівництва

Існує дві організаційні форми ведення робіт з капітального будів­ництва:

І) господарський метод;

2) підрядний метод.

При господарському методі будівництва роботи ведуться силами і засобами підприємства, яке організовує з цією метою власний будівель­ний підрозділ.

Цей метод доцільний лише при реконструкції, технічному переозбро­єнні або невеликому новому будівництві на діючих підприємствах.

Підрядним називається такий метод будівельно-монтажних робіт, при якому вони виконуються будівельними спеціалізованими підприємст­вами на підставі договору (підряду).

У даний час питома вага робіт, які виконуються підрядним методом, складає 90% всього обсягу капітального будівництва.

Підрядник відповідає за своєчасну здачу об’єкту. Для виконання окремих видів робіт можуть залучатися спеціальні будівельні органі­зації на правах субпідрядників.