139. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну спільно кількома особами.

Під спільним заподіянням шкоди слід розуміти єдність дій співзаподіювачів, яка полягає в такому їх взаємозв'язку, коли кожна дія і всі в сукупності дії є необхідною причиною сумісної (неподільної) шкоди. Отже, при спільному заподіянні шкоди виключення хоча б однієї дії із комплексу дій співзаподіювачів не призводить до виникнення сумісного (неподільного) шкідливого результату.Спільному заподіянню шкоди властиві дві ознаки:по-перше, єдність дій співзаподіювачів, яка причинно обумовлює настання шкоди.Прикладом спільного заподіяння шкоди є заподіяння шкоди третім особам внаслідок зіткнення (взаємодії) джерел підвищеної небезпеки або заподіяння шкоди в результаті вчинення групового злочину (розкрадання державного майна за попередньою змовою групою осіб).Особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (ст.451 ЦК України).Солідарні зобов'язання виникають, якщо вони передбачені договором або встановлені законом. Саме стаття 451 ЦК України відноситься до тих, які передбачають солідарні зобов'язання. Солідарна відповідальність спільних співзаподіювачів обумовлена суттю і змістом спільного заподіяння шкоди. Оскільки при спільному заподіянні шкода має сумісний (неподільний) характер і тому неможливо виявити, яка частина шкоди чиїми діями заподіяна, то потерпілий вправі вимагати відшкодування заподіяної шкоди як від усіх співзаподіювачів разом, так і від кожного окремо, як повністю, так і в частині боргу (ст. 175 ЦК України), тобто вимагати покладення на спільних співзаподіювачів солідарної відповідальності.

140. Особливості відшкодування шкоди, завданої здоровю фізичної особи і заподіянням смерті фізичній особі.

Виокремлення цього делікту зумовлено, насамперед, місцем та значенням благ, яким завдано шкоди, в системі соціальних пріоритетів. Адже життя та здоров'я людини визнано вищими соціальними цінностями. Саме це й зумовлює специфічність протиправності діяння. Річ у тім, що з огляду на важливість цих благ будь-яке діяння, яким заподіюється шкода життю та здоров'я фізичної особи, як правило, презюмується протиправним, окрім випадків, які прямо передбачено в законі, наприклад, необхідної оборони. Причому протиправним вважається також заподіяння шкоди життю та здоров'ю внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань (ст. 1196 ЦК).Щодо шкоди, то слід зазначити, що цим протиправним діянням фізичній особі заподіюється каліцтво чи інше ушкодження здоров'я або смерть.Під поняттям смерть слід розуміти певний стан організму фізичної особи, який посвідчується висновком компетентного медичного органу і характеризується непоправними руйнівними процесами центральної нервової системи та кори головного мозку, що наступали внаслідок припинення функціонування життєво важливих систем людини (судинно-кровоносної, дихальної, нервової).Поняттям "каліцтво" охоплюється дві основні категорії: травма та професійне ушкодження здоров'я. Травма характеризується раптовим та, як правило, одноразовим зовнішнім впливом на організм, внаслідок чого йому заподіюється фізичне ушкодження, наприклад, удар результатом якого є перелом кісток. Професійне захворювання — це таке ушкодження здоров'я, що передбачено чинним законодавством та стало результатом не одноразового, а, як правило, систематичного та тривалого впливу на організм людини шкідливих факторів, що є властиво для певного виду професії. Певні особливості має також і причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням та завданою шкодою, який, як правило, має складний характер.

141. Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.

Зобов'язання, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, належать до "абсолютних" новел ЦК. Хоча в юридичній літературі і раніше неодноразово висловлювалися пропозиції щодо врегулювання так званих "деліктів створення небезпеки", проте у ЦК 1963 p. ці відносини так і не були врегульовані. Наслідками неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної або майну юридичної особи є можливість застосування кредитором кількох способів впливу на боржника.Зокрема, ст. 1164 ЦК передбачає, що кредитор має право вимагати вжиття невідкладних заходів щодо усунення такої загрози, відшкодування завданої шкоди, заборони діяльності, яка створює загрозу. Хоча у цій нормі немає безпосередньої вказівки на приблизний характер вимог, які може висунути кредитор, але із ст. 16 ЦК випливає, що можливе застосування й інших засобів захисту цивільних прав особи, інтересам якої виникає небезпека внаслідок неналежної поведінки іншої особи.З норм, які містяться у главах 81, 82 ЦК, випливає, що умовами виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, є:1)   виникнення майнової (матеріальної) або немайнової шкоди. Можливі випадки, коли в результаті однієї і тієї самої дії може виникнути одночасно як та, так й інша шкода, а посягання на немайнове благо спричиняє, поряд з немайновою, матеріальну шкоду і навпаки;2)   протиправна дія або бездіяльність, якою створена загроза заподіяння шкоди. Протиправність є юридичним вираженням шкідливості поведінки (дії або бездіяльності) правопорушника.  При створенні загрози заподіяння шкоди суб'єктивному праву, інтересу порушується норма об'єктивного права, що охороняє ці інтереси. Поведінка того, хто створив загрозу інтересам іншої особи, шкідлива тому, що порушує чужий майновий або немайновий інтерес. Крім того, вона протиправна, оскільки нею порушуються норми,які охороняють цей інтерес;

142. Зобовязання, що виникають із рятування життя та здоровя фізичної особи та майна фізичної і юридичної особи.

За зобов'язанням із рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи особа, яка вчинила дії, спрямовані на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи, майна іншої фізичної або юридичної особи, без відповідних повноважень має право на відшкодування завданої їй шкоди у повному обсязі.Правове регулювання здійснюється главою 80 ЦК.Законодавець розрізняє такі випадки виникнення зобов'язання:• із рятування здоров'я та життя фізичної особи;• із рятування майна фізичної або юридичної особи.Підставами виникнення зобов'язання із рятування здоров'я та життя фізичної особи є:1) наявність реальної загрози для здоров'я та життя фізичної особи;2) відсутність у рятувальника повноважень вчиняти рятувальні щодо іншої особи дії, тому лікарів, пожежників та інших осіб не визнано суб'єктами таких зобов'язань;3) спрямованість дій на рятування здоров'я та життя фізичної особи;4) виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи.Відповідно до ст. 1161 ЦК, шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою в повному обсязі.Підставами виникнення зобов'язання із рятування майна фізичної особи або юридичної особи (іншої особи) є:1) наявність реальної загрози для майна іншої особи;2) відсутність у рятувальника повноважень вчиняти рятувальні щодо майна іншої особи дії;3) спрямованість дій на рятування майна іншої особи;4) майно повинно мати істотну цінність, яка визначається угодою сторін, актами законодавства, адміністративними актами тощо;5) виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо майна іншої особи.Законодавець розрізняє два види шкоди, завданої особі внаслідок вчинення нею рятувальних дій щодо майна іншої особи без відповідних повноважень: а) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; б) шкода, завдана майну фізичної особи.