- •Тема 4.Технологічний процес та його складові
- •4.1. Типи виробництв і їх характеристики
- •4.2. Одиничне виробництво та його особливості
- •4.5.Елементи тп
- •4.6.Складові робочого часу і технічні норми на їх виконання
- •6.2.Заготовки з прокату
- •Тема 5: Розробка технологічного процесу механічної обробки різанням
- •1.Вихідні данні та послідовність розробки техпроцесів виготовлення деталей, складання машин та апаратів.
- •Тема 6.Вибір заготовок
- •6.1.Загальні положення.
- •6.3.Литі заготовки
- •6.4.Виготовлення заготовок методом пластичної деформації.
- •Тема 7
- •7.1. Припуски на механічну обробку різанням
- •7.2.Розрахунково-аналітичний метод
- •Тема 8. Базування
- •8.1.Базування та закріплення заготовок на металорізальних верстатах(основні поняття та визначення). Способи установки заготовок при обробці на верстатах
- •8.2.Класифікація баз. Основні правила вибору технологічних баз
- •8 .3.Установка заготовок у пристроях (правило 6 точок). Схеми базування типових установок
- •Тема 9.
- •9.1.Точність обробки на металорізних верстатах
- •9.2.Розрахунково-аналітичний метод дослідження точності обробки. Економічна та досяжна точність обробки.
- •Тема 10.
- •10.1.Металорізальні верстати, які застосовуються в хімічному машинобудуванні.
- •10.2.Класифікація верстатів за призначенням, за точністю, за універс-стю. Позначення моделей вер-ів.
- •10.3.Класифікація систем числового програмного керування (чпк) та їх позначення.
- •Тема 11.Обробка на токарно-гвинторізних вер-х
- •Тема 12. Обробка на свердлильних верстатах
- •12.3 Установка і кріплення заготовок на свердлильних верстатах. Методи свердл-я.
- •Тема 12.4 Типи свердл-них кондукторних пристроїв. Свердління отворів на агрегатних верстатах.
- •Тема 12.5. Шляхи підвищення продуктивності при свердлінні. Розрахунок режимів різання.
- •Тема 13. Обробка на розточувальних верстатах
- •13.1. Обробка на розточувальних верстатах. Типи верстатів. Види виконуваних робіт.
- •13.2. Установка та кріплення заготовок на розточувальних верстатах
- •13.3. Застосований інструмент та його кріплення. Способи розточування отворів на розточувальних верстатах.
- •Тема 14. Обробка на фрезерних верстатах
- •14.1. Класифікація верстатів та їх конструктивні особливості.
- •14.2. Інструмент та його кріплення . Види виконуваних робіт.
- •14.3. Обробка пазів та складних фасонних поверхонь.
- •14.4. Установка та закріплення заготовок на фрезерних верстатах. Застосовувані пристрої.
- •14.5. Способи фрезерування.
- •14.6. Шляхи підвищення продуктивності при фрезеруванні.
- •Тема 15. Обробка на стругальних верстатах.
- •15.1. Типи верстатів, види та точність виконуваних робіт.
- •15.2. Інструменти, які застосовуються на стругальних верстатах. У становка заготовок та шляхи підвищення продуктивності при струганні
- •15.3. Обробка на протяжних верстатах. Види виконуваних робіт. Точність і продуктивність. Класифікація протяжних верстатів
- •15.4. Конструкція протяжки. Режими різання при протягуванні
- •Тема 16. Обробка на шліфувальних верстатах
- •16.2. Класифікація абразивних інструментів
- •16.3 Зовнішнє кругле шліфування з поперечною подачею.
- •16.4 Зовнішнє кругле шліфування з повздовжньою подачею. Безцентрове шліфування:
- •16.5 Внутрішнє шліфування з повздовжньою подачею. Внутрішнє планетарне шліфування.
- •16.6 Шліфування площин периферією та торцем круга. Установка заготовок на кругло та плоскошліфувальних верстатах.
- •Тема 22: Складання машин та апаратів у машинобудуванні.
- •22.1.Складання машин і апаратів. Загальні положення процесу складання. Технологічні методи складання.
- •22. 2. Способи з’єднання деталей та вузлів. Форма організації складальних робіт.
- •Тема 23. Типові технологічні процеси виготовлення деталей машин.
- •1.Загальні положення. Класифікація деталей.
Тема 22: Складання машин та апаратів у машинобудуванні.
22.1.Складання машин і апаратів. Загальні положення процесу складання. Технологічні методи складання.
Складання - це заключний етап виготовлення машин та апаратів, який включає комплекс складальних, слюсарних, приганяльних, регулювальних, перевірних, обкатних та фарбувальних робіт. Від якості складання суттєво залежить робота, здатність, надійність та довговічність машин.
Трудомісткість процесів складання приблизно 10 – 15% від загальної трудомісткості виготовлення машини в МВ, ВСВ, приблизно 25 – 35% - ССВ і сягає 40 - 50% в ОВ, МСВ, де об’єм приганяльних робіт великі.
Вихідні дані для розробки ТП складання:
складальне креслення вузлів,агрегатів та машин в цілому;
по вузлова специфік-ія;
ТУ на складання, регулювання та приймання машин;
тип виробництва.
Річна програма випуску або тип виробництва повинні бути відомі ще на етапі проектування виробу.
Процес складання заклечається у з’єднані деталей у комплекти, комплекти у вузли, вузли у агрегати, агрегати у виріб. Тобто виріб розділяють на складальні одиниці різнорідну у відповідності з цим розрізняють повузлове та загальне(генеральне) складання(див. лек 1).
Повузлове складання виконується паралельно і на генеральне складання вузли поступають перевіреними, налагодженими і часто паспортизовані. Така організація складання скорочує загальний цикл складання, підвищує якість і продуктивність.
Основним документом при розробці ТП складання є технологічні карти складання. В ОВ та МСВ розробляють маршрутні карти складання вузлів, агрегатів, машини. В ССВ більш детальні маршрутні карти складання комплектів, вузлів, … . В МВ, ВСВ Операційні технологічні карти складання.
Структура технологічних карт складання подібна до структури технологічних карт механічної обробки.
Після розробки ТП складання доцільно розробити схему процесу складання рис. 22.1.
На якій з лівого боку 1 показана базова деталь машини на яку установлюють інші вузли та агрегати, з правого боку И показано готовий виріб. Вони з’єднюються лінією – шкалою часу і до цієї лінії відповідно в необхідний час приєднують інші вузли, агрегати, деталі.
Наявність схеми складання дозволяє вчасно допустити оснастку приготовлення і виготовлення ,деталі у виготовлені зменшується кількість помилок, поліпшується організація та якість складання.
Технологічні методи складання. Необхідна точність спряження деталей та вузлів при складанні забезпечується повної, неповної (часткової) та групової взаємозамінності, а також методом регулювання та індивідуальної прогонки.
а) При повній взаємозамінності виконується 100% з’єднання спряжуваних деталей без додаткового та регулювання. Полегшується організація потокового складання. Застосовується в ВМ, ССВ. При цьому затрати на виготовлення деталей високої точності повинні перекриватися економією при складані.
б) При неповній (частковій) взаємозамінності у переважній більшості випадків (але не завжди) нормальне складання забезпечується за рахунок того, що теорією ймовірності крайні значення розмирів спряжуваних поверхонь багатоланкових розмарнів ланцюгах одночасно зустрічних значно рідин ніж середні. Підраховано, що при різну браку 1% і при кількості ланок розмірного ланцюга більше або дорівнює 6 допуски на розміри спряжуваних поверхонь деталей можна підвищити в 1,5-2 рази.
Затрати на роздирання і доводку деяких виробів які не зібрані повинні перекриватись економією від розширення допусків.
в) метод групової взаємозамінності застосовується коли конструкційні допуски на розміри спряжуваних поверхонь менші за технологічні допуски. У випадках спряжувані деталі за розмірами спряжуваних поверхонь розділяються на окремі групи і між собою з’єднують тільки деталей певних груп рис.22.2.
Метод дозволяє при відносно не точних деталей забезпечити високу точність посадок. Застосовують в промисловості будів. тощо. Затрати на сортування виробів повинні перекриватись економією від розширення допусків.
г) суть методу регулювання в тому, що задана точність з’єднання забезпечується в введення в розмірний ланцюг додаткової компенсація ланки (кільце, рухома втулка, клин, важіль,…) рис.22.3(а).
Заданий зазор А можна забезпечити за допомогою рухомої втулки, за допомогою додаткового кільця (б), за допомогою підрізання торця тощо.
д) Суть методу індивідуальної пригонки в тому що задана точність спряження забезпечення індивідуальною пригонки розмірів однієї деталі до другої (вал, отвір: спочатку з невисокою точністю обробляють отвір, після його дуже точно заміряють і за фактичним розміром отвору на шліфувальному верстаті підганяють розмір валу) застосовують ОВ, МСВ.
