- •Тема 4.Технологічний процес та його складові
- •4.1. Типи виробництв і їх характеристики
- •4.2. Одиничне виробництво та його особливості
- •4.5.Елементи тп
- •4.6.Складові робочого часу і технічні норми на їх виконання
- •6.2.Заготовки з прокату
- •Тема 5: Розробка технологічного процесу механічної обробки різанням
- •1.Вихідні данні та послідовність розробки техпроцесів виготовлення деталей, складання машин та апаратів.
- •Тема 6.Вибір заготовок
- •6.1.Загальні положення.
- •6.3.Литі заготовки
- •6.4.Виготовлення заготовок методом пластичної деформації.
- •Тема 7
- •7.1. Припуски на механічну обробку різанням
- •7.2.Розрахунково-аналітичний метод
- •Тема 8. Базування
- •8.1.Базування та закріплення заготовок на металорізальних верстатах(основні поняття та визначення). Способи установки заготовок при обробці на верстатах
- •8.2.Класифікація баз. Основні правила вибору технологічних баз
- •8 .3.Установка заготовок у пристроях (правило 6 точок). Схеми базування типових установок
- •Тема 9.
- •9.1.Точність обробки на металорізних верстатах
- •9.2.Розрахунково-аналітичний метод дослідження точності обробки. Економічна та досяжна точність обробки.
- •Тема 10.
- •10.1.Металорізальні верстати, які застосовуються в хімічному машинобудуванні.
- •10.2.Класифікація верстатів за призначенням, за точністю, за універс-стю. Позначення моделей вер-ів.
- •10.3.Класифікація систем числового програмного керування (чпк) та їх позначення.
- •Тема 11.Обробка на токарно-гвинторізних вер-х
- •Тема 12. Обробка на свердлильних верстатах
- •12.3 Установка і кріплення заготовок на свердлильних верстатах. Методи свердл-я.
- •Тема 12.4 Типи свердл-них кондукторних пристроїв. Свердління отворів на агрегатних верстатах.
- •Тема 12.5. Шляхи підвищення продуктивності при свердлінні. Розрахунок режимів різання.
- •Тема 13. Обробка на розточувальних верстатах
- •13.1. Обробка на розточувальних верстатах. Типи верстатів. Види виконуваних робіт.
- •13.2. Установка та кріплення заготовок на розточувальних верстатах
- •13.3. Застосований інструмент та його кріплення. Способи розточування отворів на розточувальних верстатах.
- •Тема 14. Обробка на фрезерних верстатах
- •14.1. Класифікація верстатів та їх конструктивні особливості.
- •14.2. Інструмент та його кріплення . Види виконуваних робіт.
- •14.3. Обробка пазів та складних фасонних поверхонь.
- •14.4. Установка та закріплення заготовок на фрезерних верстатах. Застосовувані пристрої.
- •14.5. Способи фрезерування.
- •14.6. Шляхи підвищення продуктивності при фрезеруванні.
- •Тема 15. Обробка на стругальних верстатах.
- •15.1. Типи верстатів, види та точність виконуваних робіт.
- •15.2. Інструменти, які застосовуються на стругальних верстатах. У становка заготовок та шляхи підвищення продуктивності при струганні
- •15.3. Обробка на протяжних верстатах. Види виконуваних робіт. Точність і продуктивність. Класифікація протяжних верстатів
- •15.4. Конструкція протяжки. Режими різання при протягуванні
- •Тема 16. Обробка на шліфувальних верстатах
- •16.2. Класифікація абразивних інструментів
- •16.3 Зовнішнє кругле шліфування з поперечною подачею.
- •16.4 Зовнішнє кругле шліфування з повздовжньою подачею. Безцентрове шліфування:
- •16.5 Внутрішнє шліфування з повздовжньою подачею. Внутрішнє планетарне шліфування.
- •16.6 Шліфування площин периферією та торцем круга. Установка заготовок на кругло та плоскошліфувальних верстатах.
- •Тема 22: Складання машин та апаратів у машинобудуванні.
- •22.1.Складання машин і апаратів. Загальні положення процесу складання. Технологічні методи складання.
- •22. 2. Способи з’єднання деталей та вузлів. Форма організації складальних робіт.
- •Тема 23. Типові технологічні процеси виготовлення деталей машин.
- •1.Загальні положення. Класифікація деталей.
22. 2. Способи з’єднання деталей та вузлів. Форма організації складальних робіт.
З’єднання деталей та вузлів розділяють на нерухомий та рухомий. Як нерухомі так і рухомі з’єднання можуть бути рознімними та не рознімними.
Рознімні - це з’єднання які можуть бути розібрані без пошкодження з’днаних або кріпильних деталей.
Не рознімні - це з’єднання розбирання яких в процесі експлуатації не передбачене і супроводжується руйнуванням кріплення деталей.
До рознімних відносять: різьбові, клинові, їх виконують за посадками з зазорами, перехідними та за посадкою на корпус.
Різьбові з’єднання широко поширені і трудомісткість їх складання приблизно 20-40% від загальної трудомісткості складання робіт в МВ, ВСВ. Їх виконують за допомогою шпильок, болтів, гвинтів, гайок. Велику увагу приділяють механізації різьбових з’єднань для загвинчування шпильок застосовують спец. шпилькотримачи. Для отримання надійних різьбових з’єднань застосовують торцеві ключі з електро- та пневмоприводом та з тарованим крутним моментом. В МВ застосовують багато шпинделеві гайковерти.
Для забезпечення надійного та щільного з’єднання кришки та фланці, їх затягують в певному порядку: починаючи з середини і виконують за три етапи (попереднє, підтягування, остаточне).
6 1 3
4 2 5
При складані тугорознімних циліндричних та шліцевих з’єднань охоплюючи деталь нагрівають до t= 80-120˚С.
При застосуванні шрифтових з’єднань спочатку виставляють і закріпляють з’єднувальні деталей сумісно їх просвердлюють і запресовують шрифти.
Конічні з’єднання складання підбираючи розміри конуса вала за конічним отвором. Такі з’єднання перевіряють за допомогою фарби на хитання, на биття або за глибиною посадки вала в отворі.
До не рознімних з’єднань відносять з’єднання виконані з гарантованим натягом в клапані розвальцьовані зварні. З’єднання з гарантованим натягом складають за допомогою гвинтових пневматичних, гідравлічних, та інших пресів, а також за допомого теплових дій. Коли нагрівають охоплюючи деталь до t=100-450˚С або охолоджуючі охоплювані деталі в термостаті з сухим льодом (денатурований спирт -78˚С або рідинним азотом -195˚С). Місткість теплових з’єднань приблизно в 1.5- 2 рази вище від запресованих тому що не змикається гребінцем.
Форма організації складальних робіт. За формою організації складання розділяють на: 1.Стаціонарне виконується на одному робочому місці до якого підвозять комплектуючі
вироби, застосовують в ОВ, ССВ. При складані великих виробів в МВ. Стаціонарна форма
складання може виконуватись за індивідуальним або диференційним (потоковим) методом.
При стаціонарному індивідуальному складання вироби складання на одному робочому місці однією бригадою складальників від початку до кінця і може виключати регулювання та пригонку застосовують в ОВ та МСВ. При потоковому стаціонарному складані весь тех. процес складання розділяється на окремі операції рівні (краткі) такту випуску продукції при цьому вироби стоять на місці, а спец. бригади складальників з інструментом та комплектуючими на візках почергово під’їзжаючі до кожного виробу і виконуючи свою операцію. Таким чином організується потокове складання.
2.Рухоме складання коли вироби на конвеєрах складання стендах або столах безперервно (періодичне) переміщується з однією складальної позиції на іншу на яких спец бригади складальників виконують свою операцію. Рухома форма складання може виконуватись тільки при потоковому методі складання який виключає тригональні роботи. Потоковий метод складання найбільш прогресивний і виконується за методом повної взаємозамінності.
